Медична династія Кордяків: “Стежкою батька – за покликом серця”

31.08.2018

Медична династія Кордяків: “Стежкою батька – за покликом серця”

В народі кажуть,що медицина – це просто. Це як їхати на велосипеді. За винятком того,що велосипед у вогні,і ти у вогні,і все у вогні,і ти в пеклі…

Говорять, що всі професії – від людей, і тільки лікар – від Бога…

Для мене хірурги – це безперечна еліта медицини. Художники. Віртуози. На мій погляд, у них набагато більше звивин в мозку в порівнянні з іншими лікарями,а крім того, вони є володарями демонічних рук,від яких залежить життя або смерть. І так вважаю не тільки я:з давніх-давен до лікарів-хірургів  ставилися з великим трепетом та пошаною.

Так хто вони – хірурги, звичайні люди,чи генії від Бога?..

Про це ми дізнавались у медичної династії Кордяків:у батька та сина. А саме,у Василя Дмитровича Кордяка – лікаря-хірурга обласного центру хірургії органів травлення,ендокринології та шлунково-кишкових кровотеч . У «Відмінника охорони здоров’я » та «Гордості Рокитнівщини». Хірурга вищої кваліфікаційної категорії.

Та у його сина, Дмитра Васильовича Кордяка – завідувача обласного центру хірургії органів травлення,ендокринології та шлунково-кишкових кровотеч. Хірурга вищої кваліфікаційної категорії.

Василь Дмитрович Кордяк перший з лікарів у своїй родині. Він так би мовити започаткував медичну династію Кордяків. Хотів бути лікарем,але не хірургом –дуже боявся хірургії. Але його майбутня дружина,лікар-терапевт, поставила умову,що вийде заміж тільки за хірурга. Кохання було сильнішим за страх. І завдяки такому сильному стимулу ми сьогодні маємо такого чудового хірурга з великої літери,фахівця своєї справи.

– Хірургом заставила стати дружина. Вона сказала:якщо не станеш хірургом – не вийду заміж. Ось такий сильний стимул,щоб бути хірургом.-

Василь Дмитрович у 1977 році закінчив Тернопільський державний медичний інститут. З 1977 по 1978 рік проходив інтернатуру на базі Тернопільського державного медичного інституту,а також на базі Рівненської обласної клінічної лікарні. З 1978р. до 1989р. працював лікарем-хірургом Рокитнівської ЦРЛ.З 1989р. до 2000р. працював лікарем-хірургом у відділенні хірургії органів травлення та ендокринології. З 2000р. до 2016р. – завідувач центру хірургії органів травлення та ендокринології. З 2016р. лікар-хірург обласного центру хірургії органів травлення,ендокринології та шлунково-кишкових кровотеч.

На все життя запам’ятовується перша операція та перша смерть. У кожного лікаря є своє кладовище.

– Смертей було не багато,але всі вони до однієї закарбувалися в пам’яті до кінця життя.

А з операцій найбільше запам’яталася перша,40 років тому цією операцією я пройшов «бойове хрещення» – поступив чоловік з перитонітом. Ми в двох з операційною сестрою,З.А.Рудницькою, оперуємо цього мужчину. Зайшов я в черевну порожнину,а там туберкульоз кишечнику,та повний живіт слизу який тягнеться,ніби з фільму жахів. І апендикс – чорний-пречорний. Коли я наклав на нього затискач,щоб його видалити – він раз,і відпав. І в нього велика дірка в кишці. Але я знав як треба що робити,як себе поводити. Я те все зашив,а шиючи відчув як хтось мені в спину дихає. Оглянувся – стоїть мій керівник. Але я зробив ту операцію до кінця,все було добре. Після операції керівник покликав мене в кімнату хірурга,та привітав з «бойовим хрещенням» флаконом спирту з глюкозою.-

За час роботи хірургом було проведено багато операційних втручань. Але надто запам’яталася одна хірургічна операція,яку виконували вдвох з Дмитром.

– Поступив у відділення пацієнт виснажений та занадто худий. З підозрою на пухлину в шлунку. Взяли його на операцію. Розсікли йому шлунок. В шлунку знайшли стороннє тіло,яке собою уявляло скручений дріт. Але це був не дріт,а закам’яніла 7 метрова хлорвінілова трубка. Всі присутні в операційній були в шоці. Як вона туди потрапила,ми під час операції і гадки не мали. А вже пізніше,перед випискою,ми дізналися у пацієнта,що і до чого…Все відбувалося в армії. Будучи під дією зеленого змія, наспір,не пам’ятаючи нічого,він ту трубку проковтнув-запихнув. Вона в нього в шлунку скрутилася кільцями,і пролежала дуже довгий час. А він будучи п’яним,того всього не пам’ятав. І так собі жив.  Під дією соляної кислоти та ферментів в шлунку,трубка стала схожою на дріт.7 метровий дріт. І пролежала в шлунку більше 15 років.

Дмитро Кордяк – батькова гордість. Він не вагаючись пішов у медицину,  знав що буде хірургом. З дитинства дивився на батька,вчився у нього,а пізніше й приймав участь в операціях.

В 2003 році закінчив Тернопільську державну медичну академію ім. І. Я. Горбачевського. З 2003-2005 роки проходив інтернатуру на базі Тернопільської мед академії. Та по закінченні пішов працювати в ту саму лікарню що й батько. Пропрацював з 2005-2016 лікарем-хірургом в обласному центрі хірургії органів травлення,щитовидної залози та герніопластики. З 2016 року завідувач центру хірургії органів травлення,ендокринології та шлунково-кишкових кровотеч. Хірург вищої кваліфікаційної категорії.

  Василь Дмитрович багато зробив для відділення. При  ньому розквітло хірургічне відділення органів травлення та ендокринології, обласного центру лікування гриж живота та центру ШКК. Василь Кордяк зробив ремонт в самому відділенні залучивши кошти спонсорів та друзів,підключивши адміністрацію лікарні. А разом з Дмитром вони зробили ремонт в операційному блоці ЦОБ-1(який містить:2 операційних – планову та ургентну, стерилізаційне та  передопераційне приміщення) за сприяння головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні І.Я.Зими. Та вже два роки як оперують хворих в нових,сучасних операційних.

Хірургічний інструментарій для операційних втручань поповнюється за рахунок залучених спонсорських коштів при сприянні нового завідуючого Д.В.Кордяка. Як сказав Дмитро Кордяк:

– За останні півроку у відділенні вийшов з ладу апарат для ушивання органів «УО»,без якого неможливо проводити оперативні втручання на шлунку та кишківнику. У його придбанні нам допоміг головний лікар І.Я.Зима.-

Обласний центр хірургії органів травлення та ендокринології, з обласним  центром лікування гриж живота та центр ШКК  на базі КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня»РОР під керівництвом Дмитра Кордяка,єдиний в області робить операції на щитовидній та паращитовидній залозах,та має колосальний досвід лікування не тільки простих неускладнених гриж а і післяопераційних вентральних та рецидивних гриж. Використовуються сучасні підходи в лікуванні гриж передньої черевної стінки. Також проводяться оперативні лікування в пацієнтів з різними ступенями ожиріння.

– Я прооперував грижу передньої черевної стінки у пацієнтки вагою 172кг.Під час хірургічного втручання забрав 22 кг. жиро-підшкірної клітковини. Прооперував грижу,та й ще зробив талію.

Перед цим була грижа у пацієнтки з вагою у 165 кг.

Ми робимо такі складні операційні втручання,за які інші лікарні в області та місті не взялися б.

Хірурги відділення цілодобово несуть ургентцію по області на базі центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Д.Кордяк: – Медицина йде вперед в плані лапароскопії. Нам дуже потрібна апаратура,щоб ми мали чим працювати,щоб до нас йшли люди. Потрібна лапароскопічна стійка,серйозна енергоустановка, ультразвуковий диссектор, інструментарій. Ми не можемо йти вперед,не маючи інструментів з новітніми технологіями. Відділення  цілодобово ургентує в лікарні(в ургентному порядку приймає хворих з закритими травмами черевної порожнини,кульовими та ножовими пораненнями).На базі відділення створений центр ШКК(шлунково кишкових кровотеч),єдиний в області,куди звозяться всі хворі з кровотечами верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. А  без недостатньої кількості апаратури в плановій та ургентній хірургії працювати тяжко. Але ми робимо свою роботу. У нас є досвід,є спеціалісти,але нажаль, не вистачає апаратури.-

При таких напружених графіках чергувань,коли 12 днів та ночей тебе практично немає вдома,термінових викликах ,надлюдських трудових буднях, обмалі вільного часу Дмитро залишається енергійною та позитивною людиною. Знаходить час для сімї,для занять у спортивному залі. Д. Кордяк:

– Раніше заряджався енергією граючи у футбол,займаючись у спортзалі,подорожуючи,підкоряючи з сім’єю  Говерлу. Зараз вільного часу менше. Тому намагаюся більше часу проводити з сім’єю, батьками,та намагаюсь підтримувати свою фізичну форму,так як для хірурга це є важливо.

Ось нещодавно,прийшов на роботу в п’ятницю о 8 ранку,а ліг спати в неділю в вечері,о 21:30.

Я люблю і роблю свою роботу,та переживаю за відділення.

В хірургії важко бути генієм. В першу чергу потрібно бути найкращим професіоналом –  спеціалістом та унікальним  фахівцем своєї справи. А для цього потрібно любити хірургію,багато оперувати,постійно вдосконалювати свої знання. Та постійно вчитися,так як в хірургії немає шаблонів.І такі лікарі-хірурги є. В Рівному. Народні лікарі. Це батько та син – Василь та Дмитро Кордяки.

 

Виктория КРАСУЦКАЯ.

 

 

, , , , , переглядів: 8 049


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *