Щоденник мандрівника: паровозом крізь важкопрохідні ліси Володимиреччини (+ФОТО)

28.11.2017

Щоденник мандрівника: паровозом крізь важкопрохідні ліси Володимиреччини (+ФОТО)

Нагадаємо, що в рамках прес-туру «Оpening Ukraine» на Рівненщину завітали іноземні журналісти.

В програмі: відвідати історико-культурний заповідник Дубно, Тараканівський форт та природній феномен «Тунель кохання». А загалом вони побувають в 10 областях України, аби згодом розповісти справді вражаючі та достовірні історії іноземним споживачам.

Незважаючи на те, що у прес-турі зазначено три туристичні локації, журналісти не змогли оминути увагою Володимирецьку “кукушку”.

Oleh Hudzeliak розповів про деталі захоплюючої подорожі у Фейсбук:

Важкопрохідні ліси, болотиста місцевість, розбиті дороги до сіл та «кукушка», що курсує раз в день. Це не сценарій якогось трагічного твору твору. Це все про вузькоколійну залізницю Антонівка – Зарічне. Довжиною 106 км. вона поєднує між собою важкодоступні населені пункти північної Рівненщини з районними центрами. Фактично, це чи не єдиний спосіб для місцевих жителів добратися до «цивілізації». Вже 122 роки вузькоколійка справно виконує покладені на неї функції, хоч й наразі переживає не найкращі свої роки.

Проте, 4 жовтня став для залізниці по-справжньому особливим днем. Вперше за останні 56 років нею їхав справжній паровоз. Як й в роки побудови залізниці, гучний та довгий гудок сповіщав усіх, що наближається щось нове, дивне та незвідане. Лише тоді це була техніка майбутнього, а сьогодні – далекого минулого.

Автор фото: Oleh Hudzeliak

Паровоз спеціально привезли з Гайворонської вузькоколійки на замовлення іноземних туристів, для яких, власне, й організовувалася туристична поїздка вузькоколійною залізницею. Це один з двох робочих вузькоколійних паровозів, що залишились в Україні. Впродовж двох днів іноземці мали змогу відчути увесь колорит українського Полісся, отримати задоволення від непересічної місцевості, повз яку проходить вузькоколійка, поспілкуватися з місцевим населенням та зробити велику кількість якісних фото.

Іноземні туристи, серед яких є як й люди, жодним чином не пов’язані з залізницею, так й професійні залізничники, активно цікавились повсякденним життям та різноманітними технічними аспектами функціонування вузькоколійної залізниці. Багато з них відверто дивувалися, чому залізниця не використовує багатий потенціал вузькоколійки в туристичних цілях, адже в їхніх країнах подібні залізниці є центрами туристичного життя регіонів, тим самим заробляючи собі на функціонування, розвиток та створюючи додаткову туристичну привабливість регіонам, де ці залізниці розташовані.

Автор фото: Oleh Hudzeliak

З усіх фото-зупинок на шляху з Антонівки в Зарічне особливо яскравою була зупинка на станції Володимирець. Туристів зустрічав творчий колектив «Берегиня» та уся команда відділу культури і туризму Володимирецької районної державної адміністрації. А на зупиночному пункті Хиночі туристичний потяг чекав сюрприз – декілька старших жительок села у традиційному українському одязі, з кошиками спеціально спечених пиріжків, якими вгощали туристів, співали пісень та радо вітали потяг. Знайшли навіть музичний супровід – жителя села з акордеоном! Самоорганізація та ініціатива вражають. Саме такі моменти є найкращою ілюстрацією вагомості вузькоколійної залізниці в житті місцевого населення.
День закінчився вечерею у, відверто кажучи, надзвичайно гостинної та привітної сім’ї Мельників з Антонівки, у саду яких ентузіасти збирають та по можливості власними силами відновлюють ретротехніку вузької колії. Залізничники у другому поколінні на ділі показали як виглядає українська гостинність. Господарка пані Людмила навіть презентувала гостям власну пісню про вузькоколійку!

Jan Böttcher (34 роки, живе у м.Бремен, Німеччина): “Кожного разу, коли я відвідую Україну, відчуваю наскільки
тут доброзичливі та цікаві люди. І хоч існує мовний бар’єр, оскільки я розмовляю лише англійською мовою та знаю декілька слів російською, він не стає на заваді мати хороші розмови про технічні аспекти життя залізниці, життя та захоплення моїх співрозмовників. В Антонівці нас приймала чудова родина. На столі були фантастичні традиційні українські страви, які були дуже смачними! Я насолоджуюся кожною хвилиною, проведеною в цій країні та певен, що повернусь сюди як тільки буде можливість. А вдома буду ділитися своїм досвідом з друзями, щоб у них також виникло бажання відвідати Україну та отримати власний досвід від подорожування цією країною.”

Автор фото: Oleh Hudzeliak

Третього ж дня за ініціативою організаторів проводилася безкоштовна поїздка під тягою паровозу для усіх бажаючих за маршрутом Антонівка – Володимирець та зворотньо. Два вагони потягу були повні людей. Унікальну можливість побачити та проїхатись під паровозною тягою не могли пропустити як й діти, так й дорослі. Для когось це всього лише можливість побачити вживу парового монстра, якого перед тим бачили лише у фільмах, а для когось – пробудити лагідні спогади з дитинства, юності. Не можу не додати, що на станції я зустрів колишнього залізничника, який працював саме на цій вузькоколійці. Погляд, повний ностальгії, смутку та якогось дитячого захоплення запам’ятався надовго. Проте, це тема для окремої розповіді.

Життя не стоїть на місці. Унікальні три дні на вузькоколійці Антонівка – Зарічне назавжди залишаться в історії та спогадах місцевих жителів і туристів. Маємо надію, що вузькоколійку чекає ще один розквіт, адже усі передумови для цього є.

Автор фото: Oleh Hudzeliak

, , , , , , переглядів: 518


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *