Любов до Творця і свого народу – ось запорука успішної економіки будь-якої країни, – Сергій Мусевич

Гринюк Перевезення
15.10.2020

Любов до Творця і свого народу – ось запорука успішної економіки будь-якої країни, – Сергій Мусевич

Відомий рівненський адвокат Сергій МУСЕВИЧ ексклюзивно для газети “ОГО” поділився своїми думками про розвиток економіки та пояснив, чому він підтримує позицію економічного прагматизму нардепа та члена депутатської групи “За Майбутнє” Ігоря Палиці. З перших уст, читайте:

– В економічній сфері країнам, які прийняли ідеї Реформації, незалежно від більш складних кліматичних умов, вистачило кілька десятиліть, щоб значно випередити у розвитку країни Південної Європи, що відхилили ті ж ідеї.

Поглянемо на Німеччину. Ця країна у післявоєнний період пережила нелегкі часи. Розруха, зубожіння, голод та невпевненість у завтрашньому дні.

Канцлера Конрада Аденауера справедливо називають батьком нової Німеччини. “За своє довге, 91-річне, життя Аденауер пережив крах трьох німецьких держав. Нинішня Федеративна Республіка – шанований і рівноправний член європейської та світової спільнот, має найпотужнішу в Європі економіку й забезпечує своїм громадянам одну з найвищих у світі якість життя.

15 вересня 1949 року, перемігши на виборах, Аденауер запропонував християнську альтернативу. Вперше в історії Німеччини представникам двох головних конфесій – протестантам і католикам – вдалося об’єднатися в єдину політичну партію – Християнсько-демократичний союз із його баварською “сестрою” – автономним Християнсько-соціальним союзом.

Політика Аденауера базувалася на двох китах – соціальній ринковій економіці та “новій Німеччині в новій Європі”.

Головну ідею тез Аденауер сформулював так: “Капіталістична система економіки не відповідає життєвим політичним і соціальним інтересам німецького народу. Нова структура німецької економіки має ґрунтуватися на врахуванні того факту, що час необмеженого панування капіталізму минув”. Ішлося насамперед про збільшення частки робітників та інших осіб найманої праці у “спільному пирозі”, “депролетаризацію” трудящих шляхом “утворення майна” в руках найманих працівників, а також про гідний рівень життя для безробітних та непрацездатних.

Першим кроком до цього стало “соціальне” житлове будівництво – відносно дешеві будинки і квартири для робітників за рахунок бюджету. Наступним – “динамічна” пенсія, яка не лише залежала від пенсійного внеску, а зростала паралельно зі збільшенням ВВП, соціальне страхування по хворобі та допомога на дітей. Аденауер заохочував заощадження, надаючи податкові пільги вкладникам ощадкас, підвищуючи відсоткові ставки по внесках та виплачуючи спеціальні державні премії на заощадження. Провадилося “розсіювання” акціонерного капіталу – шляхом випуску “народних акцій”, які продавалися особам найманої праці за пільговим курсом. Для цього було частково приватизовано державні концерни “Пройссаг”, “Фольксваген” та ФЕА. Також заохочувалося вкладання робітниками частини заробітної плати в інвестиційні фонди підприємств, на яких вони працювали.

Тільки за п’ять перших років правління Аденауера валовий внутрішній продукт зріс на 48%, реальна заробітна платня – на 80%. У світі заговорили про “німецьке економічне диво”. Не знижувалися темпи й надалі. До кінця 50-х Німеччина Аденауера вже мала найпотужнішу і найдинамічнішу економіку в Західній Європі”.

Ознайомлюючись з біографією та професійною діяльністю цього чиновника, особисто я всюди бачу Господню опіку, адже в Аденауера було щире прагнення відновити репутацію Німеччини та допомогти своїм злиденним співвітчизникам у післявоєнний час.

Як зазначають дослідники автобіографії канцлера, 3 грудня 1951 року в Лондоні відбулася таємна зустріч Аденауера з Наумом Голдманом, головою Всесвітнього єврейського конгресу. На таємності наполягав саме Голдман – ще надто свіжим був у пам’яті жахливий Голокост, і зустріч із будь-яким німецьким політиком, навіть ненацистом, могла його скомпрометувати. Голдман висловив бажання, щоб Німеччина, окрім репарацій, які вона виплачувала державам-переможницям у Другій світовій, сплатила ще 1,5 мільярда доларів євреям: один мільярд державі Ізраїль і ще півмільярда єврейським організаціям у всьому світі. Голдман очікував, що Аденауер буде торгуватися, але той погодився відразу і беззастережно.

Аденауер повідомив: “Це ще дуже низька плата за хоча б часткове відновлення доброго імені Німеччини”. І гроші таки знайшлися.

Усвідомлюючи усю провину нацистської Німеччини перед невинними жертвами Голокосту, мільйонами замордованих та розстріляних людей по всій Європі, Аденауер сам особисто приніс покаяння перед Господом. Про його вчинок на колінах біля Стіни Плачу в Єрусалимі багато переповідають історики та дослідники релігії.

Загалом, усі країни, які обрали вектор християнської економіки, про її основні положення я згадав вище, сьогодні є успішними. “Подвиг” Німеччини сьогодні з великим успіхом повторила, на мою думку, Південна Корея. Ця сплюндрована після громадянської війни 1950-1953 рр. країна за 50 років не лише відновилась, але й стала одним зі світових лідерів в економіці, міжнародних відносинах, її навіть називають майбутньою супердержавою. А нині вона найбільша протестантська країна у світі – де 40% населення є активними вірними протестантських церков.

“А ось досить було і 100 років, щоб країни Європи (Іспанія, Португалія, Італія, а також Угорщина і Польща), відхиляючи Реформацію, остаточно втратили свою політичну велич. Це факти, які можна знайти і звести докупи, досліджуючи історію розвитку країн, що розвивались”.

Бажання змінити країну, усвідомлення своєї відповідальності перед Творцем та любов до нього і свого народу – ось запорука успішної економіки будь-якої країни. Фактично, це ще одна сучасна інтерпретація, знову ж таки, Десяти Заповідей Господніх.

, , , ,


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *