Як Біблія вплинула на сучасний світ?

Гринюк Перевезення
23.10.2020

Як Біблія вплинула на сучасний світ?

Адвокат Сергій Мусевич про БІБЛІЮ ТА ЇЇ історичний ВПЛИВ НА ОСВІТУ та НАУКУ.

Сьогодні як ніколи науковці на основі конкретних фактів наводять приклади успішних перетворень у тій частині Європи, якої торкнулась Реформація. Насамперед, фахівці пропонують розглянути освіту та науку.

   

 «Наріжним каменем протестантизму став постулат Sola Scriptura (лат. «тільки Писання»). Орієнтування протестантів на Біблію як на єдине джерело віри примусило усіх парафіян церкви – від пасторів до пересічного пекаря – вивчати Святе Письмо. Для цього треба було опанувати грамотність.

 

     Майже одразу при всіх церквах стали відкриватись недільні школи. Лютеранська Швеція стала першою державою, яка ввела загальну освіту на державному рівні. Протестантство швидко практично ліквідувало у себе безграмотність як явище, яке в непротестантських країнах залишалося популярним аж до XX ст.

.

Розуміння та тлумачення біблійних текстів вимагало певної освіти. Тому створилась низка семінарій, університетів. Пуританин Джон Гарвард заснував Гарвардський університет, пастор Джонатан Дикинсон – Принстонський, баптистська громада доклала рук до появи Браунського університету, пуритани-священики відкрили Єльський університет. Їхня головна задача полягала у надані якісної теологічної освіти. Тому донині у вказаних вишах збереглися Divinity school (богословські школи).

 

Але керівники протестантських громад розуміли, що потрібно докласти інтелектуальних зусиль до того, щоб правильно вжити Біблійні принципи у реальному житті. Отже, через нетривалий час, з’являються факультети медичного, юридичного, економічного, державно-управлінського спрямування. Загалом серед перших 100 американських вишів – 98 були засновані християнськими (переважно протестантськими) громадами.

 

Прагнення до освіти йшло рука об руку з розвитком науки. Протестантизм був позбавлений надмірного містицизму, спіритуалізму, затворництву та інших подібних духовних практик, поширеним в інших християнських церквах. Протестантська церква завжди шукала (і знаходила) спільну мову з наукою.

 

Математик і фізик Ісаак Ньютон, математик і астороном Йоганн Кеплер, фізик Майкл Фарадей, математик Готфрід Лейбніц (свого часу отримав у Петра І дозвіл на проведення протестантської місії в азіатській частині Росії), натураліст Роберт Гук, хімік Роберт Бойль та багато інших видатних вчених були активними прихожанами своїх церков і водночас успішними дослідниками.

 

Служіння в церкві – служіння громаді. Принцип загального священства формував новий погляд на участь звичайного парафіянина та його життя у церковній громаді. Розуміння, що кожен є Божим служителем, який повинен принести плід у Царство Небесне надихало протестантів до насиченої роботи в рамках свого приходу – місіонерська діяльність, соціальна робота, благодійність.

 

Протестантська традиція збору десятин (десятої частини від прибутку на потреби церковного приходу) зі своїх членів, вчила жертовності та демонстрації справжнього ставлення до християнської віри згідно біблійного тексту: «Де скарби ваші, там й серце ваше».

 

Послідовники Лютера, Кальвіна активно жертвували на соціальні потреби, виховували в собі чесноти, аби не витрачати зароблені кошти лише на себе.

Чи реально за сьогоднішніх обставин, що склались в Україні втілити цінності Реформації? Я уже тут зазначав, що ми живемо у ХХІ столітті і, безумовно, обставини, які склались в Україні потребують іншого реформаторського підходу до «перезавантаження країни». Але та основа, що була закладена Кальвіном та Лютером, як ніколи, сьогодні може знадобитись і українцям.  

 

Відкривши доступ населенню до Писання, люди  пізнали одну з найважливіших істин Господніх – шанувати Ближнього, як самого себе. Це, в свою чергу, дало гарні плоди. Фактично у кожному з тогочасних європейських монастирів завжди могли знайти прихисток сироти, вдови, пристарілі люди, вигнанці. До речі, сьогодні левова частка реабілітаційних центрів для алко- та наркозалежних, робота з дітьми із кризових родин, «дітьми вулиці» це є  відгомоном ось тих перших спроб.

 

 Якщо говорити про жертовність, яка є незамінною у християнському служінні, сьогодні можемо це побачити на прикладі волонтерських християнських організацій, які працюють вздовж лінії фронту на Донбасі. Саме протестантизм в Україні найбільше опікується соціальною гілкою служіння. Цей рівень настільки високий, що працівниками соціальних служб, котрі ще на початку 90-их з пересторогою споглядали на молодих та привітних людей з Біблією в руках, нині з цими людьми доводиться не лише рахуватись, а регулярно звертатись за допомогою. Мало того, чимало ідей та проектів підтримуються на рівні держави.  

 

Так лише пастор церкви «Добрих перемін» у м. Маріуполі Геннадій Мохненко створив біля 30 реабілітаційних центрів для дітей та дорослих, серед них найбільший в СНД центр дитячої реабілітації (діти-наркомани, «діти вулиці», ВІЛ-позитивні), через який за десять років пройшло біля 2,5 тис. осіб.

 

За даними того ж пастора Мохненка, який є координатором Проекту національного усиновлення «Ти будеш знайденим», сьогодні 80% усіх усиновлень в країні припадає на протестантські сім’ї». Окремо варто розглядати роботу реабілітаційних центрів на Сході країни, котрі допомагають біженцям з ОРДЛО, надаючи їм житло та тимчасовий прихисток. Тут варто згадати відомих братів Демидовичів зі Слов’янська, пастора Церкви «Добрая весть»  Петра Дудніка.

 

«Протестанти в Україні першими почали надавати допомогу хворим на ВІЛ/СНІД особам. Згідно міжконфесійному дослідженню «Участь Церков та релігійних організацій України у боротьбі з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ ВІЛ/СНІДом».

, ,


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *