Храпаченко Олександр

Освіта: вища. Закінчив школу № 19, міста Рівного. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру. У 2010 році закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр.

Він захоплювався туризмом, полюбляв мандрівки, займався скелелазінням.

Сімейний стан: Олександр мав наречену, вірну подругу, з якою більше ніж 7 років був в стосунках , це – Катерина Самчук, влітку 2014 року планувалось весілля.

Творча діяльність:
Під час навчання у ВУЗі Олександр був найяскравішим студентом усього факультету. В силу своєї неординарності, відкритості та своїм творчим здібностям Сашка знали всі. Під час навчання грав в багатьох режисерських роботах студентів. Його запрошували і старші курси до себе виконати ту чи іншу роль в постановці. Разом із акторським талантом Олександр був щедро наділеним режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Його етюди на першому курсі вражали усіх викладачів своїм виконанням та видумкою. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою»,О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін..

Олександр також знявся в одному фільмі – «Воскресіння». Фільм був знятий Рівненським телеканалом РТБ , в якому Саша виконав роль солдата,який повернувся з війни додому.

При кафедрі театральної режисури діяв театр вільної пластики «Яблуко», Олександр був провідним актором солістом цього театру.

Революція Гідності:

Взимку 2013-2014 року поїхав на Майдан до Києва. Там належав до волинської 35 сотні самооборони Майдану, мав псевдо “Вандал”.

Обставини вбивства:

Загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці. Убитий близько 11 години 20 лютого 2014 року. Смерть настала миттєво.

За повідомленням Володимира Пастушка (члена сотні «Волинська Січ», до якої також належав Олександр Храпаченко), його було вбито пострілом з готелю «Україна», на останній барикаді по Інститутській вулиці. З цієї ж сотні всього загинуло шість чоловік та десять було поранено.

Похований 23 лютого 2014 року у місті Рівне на кладовищі “Нове” поряд з іншими загиблими героями Небесної сотні.

За суспільним визнанням належить до «Небесної сотні».

Вшанування пам’яті:

У жовтні 2014 року на фасаді будинку, де проживав Олександр Храпаченко, була встановлена меморіальна дошка на його честь.

У грудні 2014 року у 19-й рівненскій школі, де навчався Олександр Храпаченко, встановлено меморіальну дошку на його честь.

У річницю загибелі, 20 лютого 2015 року, на стіні головного корпусу, рідного ВНЗ Олександра, Рівненського державного гуманітарного університету, відкрито пам’ятну дошку.

Нагороди:
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).