Загорський (Залета) Юрій Іванович
28 жителів села (чотири сім’ї), між ними і сім’я Івана Залети, 1947 року була переселена в Рівенську область Західної України.
Освіта: Початкову школу Юрій завершив у селі Новини (раніше – Новини Чеські), середню – в районному місті Млинів. У 1962 році він успішно закінчив Інститут іноземних мов Львівського державного університету ім. І. Франка.
В 1967 році закінчив факультет французької мови Горлівського педагогічного інститут іноземних мов і став кваліфікованим перекладачем. В Горлівці він здобув і кваліфікацію учителя та перекладача чеської мови.
Сімейний стан:
Трудова діяльність:
З 1962 працює на Донеччині. Там він поряд з педагогічною діяльністю співпрацював з обласним телебаченням та пресою.
У 1963 році дебютував оповіданням у газеті „Радянська Донеччина”, а 1969 році в Києві під редакцією відомого українського письменника та дисидента-шістдесятника Григора Тютюника вийшла перша книга його оповідань „Хто витримує спеку?”.
Зібравши навколо себе групу однодумців Юрій Залета 1980 року заснував у Житомирі ілегальну організацію „Комітет національного порятунку”. Після кількох місяців КГБ розкрило цю організацію і Залету було засуджено на шість років таборів та два роки заслання.
Після звільнення Залета змушений був працювати чорноробом у різних професіях і на різних місцях. Всюди за ним йшла характеристика „особливо небезпечний рецидивіст”.
З цією характеристикою після відбуття повного строку покарання й заслання він у 1988 році повернувся до своїх земляків у Рівному, і тут – до робітничої професії. Працював робітником у цегельні.
Юрій Залета повної реабілітації діждався лише після проголошення незалежності України 1991 року.
Після реабілітації його було прийнято на роботу у Рівенський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету, де він, ставши старшим викладачем, очолив відділ чеської мови та літератури кафедри західнослов’янських мов.
Літературна творчість:
У 1995 році виходить його збірка віршів „Липнева ніч”, за нею дальші збірки віршів: „Не обзиваються громи” (1998), „Виклик зимі” (2003), „На кургані” (2006; усі в Рівному). Ю. Залета випробував свої сили і в драматургії. У 2000 році окремою книжкою у тому ж Рівному вийшли його дві п’єси „Вчителько моя” та „Не все те золото”. За ними п’єса „З вирію повертаються не всі” (Костополь, 2004).
Нагороди, відзнаки: У 2002 році Залету було прийнято в члени Спілки письменників України. Досі він є єдиним членом цієї престижної всеукраїнської літературної організації з-поміж „оптантів” Пряшівщини.