Павло з позивним “ДЖИН” — звичайний хлопець, як і тисячі українців, вступив до лав Збройних сил у перші дні повномасштабного вторгнення.
Про своє рішення він згадує з особливою гордістю: “Не тому, що шукав пригод чи кар’єри у формі, а тому, що вдома були ті, кого треба захистити. Війна та захист близьких, дружини, дітей, батьків…”.
Службу почав на Рівненщині
Службу Павло розпочинав на Рівненщині. Згодом були бойові ротації на Донеччині, Харківщині та Сумщині. За його словами, кожен напрямок мав свої особливості: “інші пейзажі, інші позиції, інші звуки ночі. Але всюди — спільна справа й одна лінія фронту”.
Про побратимів говорить стисло, але з теплом: “Всі МОЛОДЦІ”.
Позивний “ДЖИН” Павло обрав, згадуючи американський військовий серіал “Брати по зброї”. Коли командування поставило вимогу терміново визначитися, він прийняв рішення без довгих роздумів:
“Я згадав серіал, вибрав те, що сподобалося, і з того часу на війні його знають уже не так, як у паспорті”.
У рідному домі на Павла чекають дружина, діти та батьки. При згадці про синів і доньку військовий щиро всміхається: “Сину 11 та доньці 9 років. Ростуть, сумують, майже 4 роки без батька… . Але вже трохи звикли. Найважче було на початку. Але разом чекаємо кінця війни. Це і є моя головна мотивація”.
Мріє вирватися на відпочинок
Після перемоги він мріє хоча б ненадовго вирватися на відпочинок, перезавантажитися й відновити сили. А вже потім — повернутися до справ, які роками відкладав через службу.
“Хочу займатися тим, що дозволить бути поруч із сім’єю, без ротацій і тривог”.
До тих українців, хто досі вагається щодо служби, Павло звертається без докорів:
“Боятись — то нормально, всі бояться. Але варіантів насправді не так і багато… . Добровільно шукай вакансії, вакансій хватає”.
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Шлях Захисника: історія Віктора, який став до оборони у перший день повномасштабної війни. Захисник “Борсук” отримав свій позивний ще у 2014.
