У селі Зелений Дуб на Рівненщині подружжя Віра та Микола вже багато років живуть у будинку, якому, за родинними переказами, близько двохсот років. Попри поважний вік оселі, вона й досі залишається їхнім домом, хоча потребує ремонту, на який пенсіонерам бракує коштів.
Старовинна груба, вишиті власноруч рушники, невелике господарство та життя далеко від міської метушні — саме так сьогодні минають будні літнього подружжя.
Будинок, який звів ще прадід
Свою історію Віра розповіла журналістам Суспільного. За її словами, будинок звів ще її прадід на ім’я Базиль. За два століття оселю лише підлатовували, однак капітального ремонту не проводили.
Найбільше занепокоєння викликає стара груба, яка поступово руйнується. Проте подружжя не має фінансової можливості її перебудувати.
Обоє отримують пенсію приблизно по три тисячі гривень, тому великі ремонти для них залишаються недосяжними.
Взимку живуть лише в одній кімнаті
У холодну пору року Віра та Микола опалюють лише одну кімнату. Саме там стоїть груба, яка не лише обігріває будинок, а й слугує для приготування їжі.
Господиня й досі пече у печі домашні пироги та коржі, адже чоловік дуже любить домашню випічку.
Передпокій будинку прикрашають вишиті рушники, килими та подушки, які Віра створювала власноруч ще тоді, коли виховувала маленьких дітей.
Село поступово спорожніло
Колись родина тримала велике господарство — корів, свиней, гусей і курей. Тепер залишилися лише кури, собака та кіт.
За словами Миколи, ще в його дитинстві у Зеленому Дубі було понад сто заселених дворів. Нині ж багато хат стоять порожніми, а молодь переїхала до міст.
- у селі нині проживає близько 70 людей;
- громадський транспорт сюди не курсує;
- магазину в населеному пункті немає;
- за продуктами мешканці ходять до сусідніх сіл.
Попри всі труднощі, Віра щонеділі долає близько шести кілометрів до урочища Гурби, де бере участь у богослужінні та співає в церковному хорі.
Історія цього подружжя є ще одним нагадуванням, що на Рівненщині досі зберігаються старовинні поліські оселі, які залишаються не лише архітектурною спадщиною, а й живими свідками історії кількох поколінь українських родин.
Детальніше читайте у матеріалі Суспільного
