Письменниця, дослідниця нематеріальної культурної спадщини Полісся, директорка КЗ “Рівненський обласний центр народної творчості” РОР Ірина Рачковська-Баковецька популяризує українську культуру та минувшину.
Нещодавно на своїй сторінці дослідниця розповіла традиції та символи відзначення свята Андрія.
Ірина Рачковська-Баковецька
Ірина Рачковська-Баковецька, авторка фото Anna Maria Dali
Фото зі сторінки у ФБ
СВЯТО АНДРІЯ – БАГАТО МАГІЇ І ТРОШКИ ЕРОТИКИ – мої власні дослідження про традиції і символи
Наближаються андріївські святкування, які нині активно відроджуються серед української молоді. Невід’ємним атрибутом вечорниць традиційно залишаються вареники. У мережі траплялася думка, що вареник символізує жіноче лоно, адже нагадує Місяць, із яким пов’язують жіночу природу. Тож дівочі частування хлопців варениками нібито мають прихований еротичний підтекст. На цю асоціацію нашаровується і відома народна пісня “А мій милий вареничків хоче”. Постає питання: чому саме вареники стали таким бажаним символом для “милого”, адже найпоширенішими стравами українців здавна були каші та хліб? У пісні ж він настільки захоплений своїми вимогами, що навіть погрожує “вирішити питання” з кумою, якщо не отримає бажаного. Складно повірити, що йдеться виключно про їжу. До того ж у селах досі можна почути, як чоловіки жартома називають улюбленицю “вареником”.
Свято Андрія справді виглядає особливим. Як сталося, що в день ушанування святого апостола Андрія Первозванного в народній традиції переплелися дві теми, які зазвичай вважають табуйованими у християнстві, — еротика та магія? Річ у тім, що його дата збіглася з початком зимових святкувань народження Місяця, згідно з космогонічними уявленнями наших предків.
Дослідник О. Знойко у праці “Міфи Київської землі та події стародавні” зазначає, що під знаком Перуна (сучасний знак Стрільця) народжується астральне божество Місяця: “Ліплений пиріг був символом Місяця. То була жертовна страва, поширена на Русі та в етрусків у Щедрий Вечір, коли нічному світилові співали величальні гімни — щедрівки, як володареві води й усіх генетичних процесів рослинного й тваринного світу. Місяць вважали предком — Дідухом, але збереглися й такі міфи, за якими він — голова Вужа, що ховається в Чумацькому Шляху. Культ Вужа – це був символ люнарної богині, яка ще йменувалася Великою Небесною Матір’ю Дани-Води”.
Не дивно, що саме водна стихія постає у народних уявленнях початком світу. Про це свідчить давня колядка:
“Ой, як же було ізпрежди віка,
Ой, як не було неба і землі,
А тільки було синєє море…”
Народження людини, своєю чергою, теж пов’язане з водою: дитина перебуває в материнському лоні у водному середовищі, а початком пологів стає відходження вод.
“Ліплений пиріг, як символ Місяця”, про який пише Знойко, згодом обріс новими тлумаченнями і, ймовірно, був ідентифікований із вареником. Його форма нагадує півмісяць і жіноче лоно, а начинка — символ вагітності та продовження роду. Водночас існує й інша, більш раціональна версія: вареники є стравою тюркського походження, що органічно увійшла до української кухні.
Невід’ємною частиною Андріївських вечорниць здавна було ворожіння. Український етнограф Хведір Вовк зазначав, що
“Найчастіше для такої чинности вибирають або ранній ранок — «до схід сонця», або вечір — «як зірки зійдуть», або ніч. Засоби, що їх вживають при цих чаруваннях, та ріжні заправи дуже нагадують відому формулу: in verbis, herbis et lapidibus. Але головну силу мають все-таки verba, себто закляття, що ними безпосередньо передається бажання“.
Фото з facebook.com/irina.rackovs.ka.bakovec.ka
Формула “у словах, травах і камінні” добре відома і сьогодні — вона нагадує про талісмани, чарівні зілля та силу слова. Магічні практики, за Вовком, поділяються на три типи: відьомство (створення процесів і ситуацій), знахарство (усунення наслідків чи впливів) та ворожіння (отримання інформації без можливості впливу). Перші два належать посвяченим, а ворожіння доступне кожному. Для дівчат сприятливим був той час, коли панує місячна енергія, тож на Андрія ворожили саме проти ночі.
У матеріалах експедицій П. Чубинського зустрічається магічний текст, також пов’язаний із Місяцем, якого називали Владимиром — володарем світу:
«Місяцю Владимиру, ти високо літаєш, ти все бачиш, ти все чуєш: як невольники і невольниці плачуть за батьком та за матір’ю, за дітьми маленькими; як корова за телям, як лошиця за лошам, як ослиця за ослям, як море за морем… Даруй же Господи, щоб так за мною, народженою, хрещеною, молитвяною рабою божою Марусею, Грицько плакав».
Проте будь-які магічні дії, навіть із найкращими намірами, мають свою ціну, адже у Всесвіті діє закон причинності. Про це важливо пам’ятати.
На завершення варто наголосити: якими б багатошаровими й символічними не були андріївські традиції, святкуйте їх у дусі української народної культури — і, звісно, приділіть належну увагу вареникам.
