“Демон” — це позивний бійця 1-го батальйону територіальної оборони 104-ї бригади ТрО “Горинь”, родом із селища Заозер’я Рівненської області.
Про це розповідають у 104 бригаді “Горинь”.
До повномасштабної війни Дмитро, саме так звуть Героя, працював експедитором на фірмі “БІСКОТТІ”. Як він сам жартує, “захотілось зробити своє життя та життя людей чуть солодшими, хоча сам солодке не дуже полюбляю”.
Рішення, яке не знало вагань
Коли в Україні було оголошено воєнний стан, Дмитро не вагався. Він відразу зібрав рюкзак і вирушив до найближчого ТЦК, керуючись усвідомленою необхідністю захищати свій дім.
«Не зміг стояти осторонь і бачити, як швидко та агресивно просувається ворог. Сирени, які не припиняються, знищення наших будинків, страх за родину, яка проживає неподалік від кордону з білорусією, і страх, що агресор може знищити мою свободу, було чимось більшим. Тому рішення було однозначне — “ІДУ!”», — розповідає Дмитро.
Позивний, народжений на полі бою
Свій позивний “Демон” боєць отримав від побратимів. Він описує його чітко: «Завжди тихий, холодний до ворога і ніколи не було жалю до цих “потвор”. Один з моїх побратимів сказав: ти як “Демон” без жалю та страху, так я отримав позивний».
Від початку повномасштабного вторгнення Дмитро встиг побувати на багатьох гарячих відрізках фронту:
- Спочатку стояв на кордоні з білорусією.
- У 2023 році захищав Часів Яр.
- Брав участь у важких боях у с. Кринки на Херсонщині.
- Наразі несе службу на Куп’янському напрямку.
Пекло Кринок та віра у побратимів
Про найважчі моменти Дмитро говорить неохоче, але найбільше йому закарбувалися в пам’яті бої в Кринках:
«Це були найдовші, найстрашніші дні та ночі, що я будь-коли проживав, і так протягом 78 днів. Постійні обстріли, штурми з боку агресора. Відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя побратимів, постійна напруга, коли ти не тільки повинен думати, а і діяти, приймати швидкі рішення, щоб врятувати життя, це було пекло».
“Демон” з гордістю відгукується про своїх бойових товаришів: «Я радий, що маю таких побратимів, які зі мною не бояться розділити бліндаж, пити каву з однієї чашки, їсти з одного посуду, знаю, що подадуть руку в тяжкий час, допоможуть та прикриють, мені повезло, тому що я можу довірити своє життя побратимам».
Його мотивація проста, але глибока: «Розуміння, що ти потрібен, тебе чекають, кохають — мотивує найбільше. Другим мотиватором є мої побратими, які завжди пліч-о-пліч йдуть зі мною. Також мотиватором є мої командири».
Мрія після Перемоги
На “Демона” вдома чекають рідні та кохана. Після Перемоги Дмитро мріє про головне: створити сім’ю та мати двох діток — «синочка – захисника та доцю – принцесу». Також він хоче відіспатись у тиші, відкрити власну справу, яка приноситиме задоволення, і жити повноцінним життям, але вже з сім’єю.
Читайте також: Шлях Захисника: історія Віктора, який став до оборони у перший день повномасштабної війни
