Головний лікар Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центр імені Віктора Поліщука Роман Шустик часто ділиться на своїй сторінці у фейсбуці роздумами про життя. Його дописи отримують жваве обговорення і насправді проймають до глибини душі. Прочитайте і ви цікаві роздуми Романа Петровича:
Молодість, яку ми маємо підтримувати
Час – це мабуть єдиний ресурс, який не можна відновити чи відмотати назад. Здавалось ще вчора ми були геть молодими і недосвідченими. Робили перші кроки на своїй професійній та життєвій стежині. А тут прокидаєшся одного ранку і розумієш – молодість була не вчора. І не позавчора. Не рік і не два – а багато років тому. Справді багато. І якби того не хотілось визнавати – ми стали старші. І сподіваюсь, мудріші. Це якщо говорити про це з долею жарту. А ось вона – молодь. Поруч з нами. Наші діти, їх однолітки. Вони виростали і вчились у нас на очах. Ще вчора вони робили перші кроки, а тепер на них не соромно поглянути як на професіоналів своєї справи.
У вільну хвилину намагаюсь тримати себе в курсі подій та новин. У стрічці Facebook та Ukr.net читаю про ініціативи, проекти, стратегії розвитку нашого рідного міста, нашої області. І за більшістю з них, як недивно, стоять молоді люди. Вони маленькі, але дуже жваві, двигунці цього процесу. Вони шерстять міжнародний досвід, вигадуюсь щось своє, вони креативлять і пропонують зробити місто та світ новішим, зручнішим і комфортнішим.
Можливо, ще пару років тому, молоді спеціалісти не були такими талановитими. Або ми просто не звертали увагу на їх ідеї. І ми навіть не вловили той момент, коли все змінилось. Молодь стала більш переконливою, ми – більш розважливими. Їхні думки – майбутнє, вони самі – майбутнє. І це майбутнє твориться вже зараз.
І дуже приємно бути кожного разу хоч трішки учасником цього процесу, долучатися до таких змін. З молодшими і ми залишаємося молодшими. Чи варто нам боятися конкуренції з боку такої молоді? Не варто, бо ми, при всій повазі, їм не конкуренти. Так, зараз ми сильніші і досвідченіші, але у них, молодих, багато сил, енергії, бажання вчитися і головне час для цього. А ми маємо використати всю свою мудрість для співпраці та допомоги молодим талантам. Підтримати їхні творчий геній своїми навиками та мудрістю. Це раціонально і правильно. Це запорука того, що наше місто розвиватиметься. Це надія на те, що через десятки і сотні років, наші нащадки подякують нам за те, що ми мислили глобально навіть у вирішенні локальних міських проблем.
І тільки разом, спільно, ми можемо вирішувати такі великі справи!
Робіть добро!