Водій автотранспортної служби Рівненської філії «Газмережі» Ігор Перцов пов’язав своє життя із газорозподільною компанією відносно недавно. Через два роки після масштабного вторгнення він добровільно пішов у військкомат і заявив, що хоче боронити країну від російського агресора.
«У той час, коли хлопці проливають кров на передовій, я не міг залишатися осторонь. Пішов добровольцем. Це мій обов’язок. Був у Харківській, Донецькій, Сумській, Запорізькій областях. Нині на Півдні України», – розповідає Ігор Перцов.
Військова справа завжди приваблювала чоловіка. Тому зараз Ігор Перцов поєднав два близькі духу напрямки – водіння та службу в ЗСУ.
На війні, зі слів чоловіка, окрім повсякденної жорстокості боїв вражає ставлення людей до тварин та поведінка самих чотирилапих.
«Запам’яталося, як приїхали на АЗС в нульовій зоні, а там біля воріт будинку вівчарка сидить і попри все чекає господарів. А очі такі сумні-сумні. Ми нагодували, втішили як могли, а вона так і лишилася на тій незахищеній території. Шкода, що стільки доль людських зламано, стільки тварин – друзів наших покинуто».
Ігор Перцов, як і тисячі українських захисників, мріє про звільнення української землі від ворога, Перемогу України і повернення до родини – дружини та двох дітей. Щоб знову мати змогу займатися улюбленою справою – крутити кермо і долати тисячі кілометрів вільною, рідною країною.
