Військові уміють творити. Пережитий біль відображається у картинах та робить їх не лише проявом прекрасного, а й ліками для зраненої душі. Так, у Рівненському обласному краєзнавчому музеї запрацювала персональна виставка Руслана Міненка «Мистецтво до війни. І не тільки». На виставці представлено близько 30 графічних робіт автора, виконаних чорним лінером. Доповненням до них стали гравійовані гільзи крупнокаліберних зарядів до кулемета.
Руслан Міненко – військовий із Рівного, який вже понад рік захищає Україну на передовій. Його мобілізували у 2023 році, і він без вагань вступив до лав Збройних сил України. До цього часу він не мав військового досвіду, але в час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він вирішив стати на захист своєї країни. Спочатку його записали до резерву, оскільки в нього не було досвіду служби, але через рік Руслан отримав повістку, пройшов навчання і опинився на сході України.
Поза службою Руслан займається мистецтвом, яке для нього стало своєрідною формою арт-терапії. Протягом більше ніж 20 років він створює роботи у стилі, який сам називає мікрографікою. Його картини народжуються на рівні підсвідомості, без чітко визначеного сюжету. Це дає можливість кожному глядачеві побачити у них щось своє, знайти власні символи та смисли. Однак, деякі роботи Руслана все ж мають глибоке символічне значення.
«Одна з таких картин – це зображення п’яти воронів на темному фоні, що символізують моїх побратимів, які загинули на полі бою. Темний фон картини нагадує нічне чергування, коли нічого не видно, і можна розгледіти тільки найближчі обриси предметів. Ці ворони – душі п’яти загиблих товаришів, з якими я пройшов шлях від навчального центру до фронту. Кожен із них служив у різних підрозділах: хтось у морській піхоті, хтось у штурмовиках, інші – у зенітних військах. Картина стала пам’яттю про них і водночас символом тієї втрати, яку несе війна», – розповідає військовий про свій символічний твір.
Окрім мікрографіки, Руслан також займається гравіруванням на гільзах, використовуючи вільний від служби час. Цей процес також став для нього важливим елементом творчості та самовираження. На гільзах він відтворює відомі картини, зокрема зображення козака Мамая. Це символічний образ української культури, який Руслан переносить на предмети війни, надаючи їм нового значення. Козак Мамай з’являється не лише на гільзах, але й на казанку, який Руслан використовує під час служби. Ці предмети стають не просто інструментами війни, але й носіями культурної спадщини, яка залишається актуальною навіть у найтяжчі часи.
Мистецтво Руслана Міненка – це його спосіб вираження внутрішніх переживань, спосіб боротьби зі стресом і труднощами, які приносить війна. Для нього це не просто захоплення, а життєво важливий спосіб знайти внутрішню рівновагу та зберегти душевний спокій в умовах постійної небезпеки. Кожна картина, кожне гравірування – це відображення його особистого досвіду, його думок та емоцій, які знаходять вихід через творчість.
Руслан зізнається, що мистецтво допомагає йому переживати ці важкі часи. Це його власна форма терапії, спосіб зосередитися на чомусь іншому, крім війни, знайти сенс у тому, що він робить, і водночас зберегти пам’ять про тих, хто не повернувся з поля бою. Мистецтво дає йому сили йти далі, незважаючи на всі випробування, які випали на його долю.
Нині Руслан, як і тисячі інших українців, продовжує боронити нашу землю. Низький уклін кожному військовому, який не опустив руки, став на захист Батьківщини і не соромиться відкрити в собі неймовірні таланти.