До парламентських виборів – рік. Саме час обговорити, яким повинен бути новий депутат від Рівного. І що зробити, аби не наступати на ті самі граблі кожного разу.
Пропоную на обговорення три критерії для народного депутата, якого оберуть рівняни восени 2019 року. Як на мене, ці критерії могли б стати платформою для пошуку спільного рішення (і найоптимальнішої кандидатури) всіма, кому не байдуже наше рідне місто Рівне.
Рівнянин. Не львівський активіст, не київський юрист, не поет-просвітянин, знову ж таки, зі столиці. Свій, місцевий, рівненський. Не обов’язково уродженець Рівного – зрештою, поняття “корінний рівнянин” для нашого міста не актуальне з багатьох причин. Але обов’язково – той, хто не один рік живе і працює в нашому місті. Розвиває тут свою справу. В ідеалі – має тут сім’ю. Його діти та/або внуки ходять до рівненських шкіл або садочків. Його авто потрапляє в ті самі ями, що й автівки виборців-рівнян. Саме таким бачу наступного нардепа від Рівного.
Це повинна бути людина, яка вже зараз ходить з нами одними вулицями. Яку можна побачити у кав’ярні, в супермаркеті, у парку. З яким можна зустрітися, приміром, на вулиці 16 липня. Коли він іде чи їде на роботу або з роботи. Привітатися. А, коли стане депутатом, – і поцікавитися при зустрічі: чому голосували або не голосували за певний закон? Чи знаєте про таку-то проблему міста? Що збираєтесь робити або вже робите в парламенті для її вирішення? І у відповідь маємо почути конкретику, а не щось на зразок “Я – законотворець!” І тим більше не “А де ця вулиця? Зверніться до мого помічника!”
Професіонал. Наш майбутній обранець повинен мати за спиною історію успішної Справи. Байдуже в якій сфері – музей це, фотомистецтво чи сучасне промислове підприємство. Головне, щоб оцей бекграунд (передісторія) – був. І він творився на наших очах. Можливо, ця людина пройшла на очах своїх майбутніх виборців-рівнян шлях від випускника медінституту до головного лікаря. А, можливо, до закладу, який вона очолює, ходять на заняття діти вже кількох поколінь рівнян. Не так важлива сфера діяльності, важливий – принцип: людина відбулась як Професіонал – у Рівному. Поряд із нами. Ми стикаємось із плодами її праці. Ми користуємось послугами чи продукцією його підприємства. Ми бачимо історію Справи за спиною в потенційного кандидата. І тому будь-хто, незалежно від симпатій чи антипатій до цієї людини, зможе відповісти на запитання: “А що він такого зробив?”
Переконаний: депутатство повинно бути “соціальним ліфтом” для людини, яка спершу відбулась, сповна реалізувалась у певній професії. Тобто досягнув вершин у медицині чи освіті, бізнесі чи юриспруденції – тепер поширюй свій досвід на інші сфери. Щоб депутатами ставали кращі з кращих у своїх галузях – люди, які професійними здобутками заслужили право впливати на долі інших.
А не маханням прапорами. Не відданістю партійному “вождю” або грошовими дотаціями йому ж. Не безвідповідальними заявами на “народних вічах”. Не родинними зв’язками з тими, хто формує списки. Одним словом, не всім тим, за що у нас здебільшого потрапляють у депутати сьогодні.
“Це неможливо”, – скажете ви. Бо вибори депутатів у нас жорстко прив’язані до партійної системи. А сьогодні це – збочена система, яка побудована на корупції і обмані.
По-перше, тому, що партії в нас побудовані не на ідеях, а на брендах – особливої різниці між українськими партіями та йогуртами або чіпсами з найближчого супермаркету немає. І там, і там головне – обгортка.
По-друге, у нас не працюють механізми відкликання депутатів виборцями. Зате маємо вдалі приклади відкликання обранців, які не догодили своїм вождям. Ось така “одностороння” демократія.
Тому “прив’язуватись” у своєму виборі кандидата до партії, а не до людини – недалекоглядно. По-перше, тому, що особливої різниці між партіями немає. А, по-друге, і найголовніше, надто великою вийде ціна помилки – відкликати слабкого депутата з “правильною” партійністю просто не зможемо.
Якщо футболіст вміє добре грати у футбол – яка різниця, в якій він футболці, “Барселони” чи “Реалу”. Який клуб більше цінує професіонала – там він і гратиме. Все одно гра – однакова скрізь: футбол.
А якщо він грає у футбол погано – яка різниця, в кольорах якого клубу наш з вами умовний герой учергове вийде на поле?..
Звідси – третій критерій. І це – не партійність.
Репутація. Як на мене, вона тісно пов’язана з попереднім пунктом – професійними досягненнями, історією успіху людини. Не можна обирати депутата тільки “тому що патріот”. Якщо людина успішно робить свою справу на благо Рівного, рівнян, України в цілому – вона і є патріотом “за змовчуванням”.
Іншого рівняни все одно просто не оберуть.
Репутація – це причетність до корупційних скандалів. До журналістських розслідувань – в якості, звісно, героя, а не автора 🙂 До дивних рішень владних структур, які кожен причетний пояснює по-своєму непереконливо, бо правду все одно не скажеш. Або до їхньої ж дивної бездіяльності там, де всі, здається, бачать: треба щось робити. Але ні, не робиться: чи то буква закону не дозволяє, чи бюрократичні процедури, чи звичайна людська жадібність і байдужість.
В епоху Гугла і Фейсбука відповідь на цей критерій формулюється швидко.
Звісно, якщо людина – відома і публічна, відповідь на останнє питання не буде однозначною. Хоча б тому, що в кожного успішного є недоброзичливці, конкуренти та опоненти.
Але ж розумна людина все одно побачить: де є звичайні для кожного смертного гріхи, людські слабкості (хто без них?) – а де корупційно-кримінальний шлейф.
Підсумуємо.
“Добрий фахівець, за якого говорить його Справа. Не замішаний у надмірно гучних скандалах. І неодмінно – рівнянин, який ходить/їздить з нами одними вулицями”. Саме навколо такого бачення майбутнього депутата від Рівного могли б об’єднатися всі, кому не байдуже наше місто.
І розпочати обговорення: хто може бути в переліку таких людей. Щоб активна частина мешканців Рівного через той самий Фейсбук диктувала партіям порядок денний. А не партії в останній момент нав’язали нам чергового “парашутиста”.
Мені прийшло в голову кілька імен. Відразу скажу: з жодним із цих людей я не узгоджував згадування їх у статті. Підозрюю, що більшість із них відразу напише в соцмережах щось типу “ні в які депутати не збираюсь, облиште мене у спокої”.
Це їхнє право.
А наше право – обговорювати.
Отже, мій список потенційних кандидатів…
Освіта і культура
Галина ДАНИЛЬЧУК, заввідділом обласного краєзнавчого музею
Ірина ПЕРВУШЕВСЬКА, директор Палацу дітей та молоді
Наталія СОСЮК, директор обласного ліцею-інтернату
Олександр ХАРВАТ, фотохудожник
А, можливо, варто було б делегувати до парламенту когось із кандидатів-невдах на посади директорів музеїв Рівненщини? Маю на увазі Миколу БЕНДЮКА або Олександра БУЛИГУ. Щоб показати обласним депутатам, що в Рівному є чимало людей, які думають не так, як вони. І що поняття “лідер думки” та “громадянське суспільство” у 2018 році більш актуальні, ніж “партійний мєждусобойчик” та “кулуарні рішення”.
Медицина
Роман ШУСТИК, головний лікар діагностичного центру
Багато знаєте людей “при посадах”, на захист яких у соцмережах встануть тисячі людей, коли громада бачить, що справу “шиють білими нитками”?
Добре, що Роман Петрович продовжує керувати діагностичним. Погано, що не доводилося чути про покарання тих, хто його підставив трохи більше роки тому.
Бізнес
Валерій ГУСАК, засновник “Домової служби”
Надія ГЛАДКЕВИЧ, гендиректор групи компаній “РЕНОМЕ”
Олег ЧЕРВОНЮК, власник льонокомбінату
До представників бізнесу, звісно, буде найбільше питань у коментарях. Мовляв, і той не такий, і чому саме той, а не той. Це й не дивно: “тролити” у Фейсбуці – незрівнянно легше, ніж дати робоче місце бодай одній людині в цьому житті, крім себе. Але ж недарма кажуть: кому Бог багато дає – з того багато й запитує.
…Я назвав 10 людей. Назвав передусім тих, з результатами діяльності яких стикався особисто. З більшістю із них не один раз дискутував на різні теми. Не з усім погоджувався. Але бачив перед собою – Успішних Особистостей. А не мітингових крикунів чи кабінетних “рєшал”.
А могло б їх тут бути – 100. Адже гідних людей у Рівному – чимало. Ось тільки більшість із них і думки такої не має – іти в політику.
Не в останню чергу – тому, що там правлять бал інші. Не за прізвищами – за якістю.
І так – із року в рік. Із виборів у вибори.
Допишіть, будь ласка, в коментарях, кого особисто Ви бачили б представником, виразником інтересів рівнян у майбутньому українському парламенті.
Тільки, будь ласка, подивіться ширше, ніж владні кабінети й сесійні зали. Я умисно не назвав жодного, хто зараз є депутатом Верховної, Рівненської обласної чи міської ради. Хоча й серед них є гідні люди – приміром, прекрасним мажоритарником від Рівного, як мені здається, була б депутат Рівнеради Любов РОМАНЮК. Нам потрібні при владі люди, які знатимуть, де на їхньому окрузі проблемні світлофори. А не лише виголошуватимуть заяви, спущені “згори” партійними вождями. Чи про томос, чи про ціни на газ.
Як кажуть, думай глобально – а дій локально. Саме локальні дії сьогодні – один із найбільших дефіцитів.
Як казав ще один наш відомий земляк Олександр Ірванець, “про людство встигнеш – про людей подумай“.
Давайте думати разом.
Віталій ГОЛУБЄВ
Джерело фото: narodna-pravda.ua