Власник Рівненського льонокомбінату – про підсумки року для підприємства, національний інтерес, найкращого інвестора та економічну протидію сепаратизму.
ВСЕ, ЩО ПОВ’ЯЗАНО З ВИРОБНИЦТВОМ – ЦЕ НЕ НА ОДИН РІК. Приміром, позаторік ми почали виготовляти верхній одяг, а минулого і нинішнього року – набирали потужностей. Цьогоріч розпочали пошиття джинсів. До цього в Україні не було професійних виробників джинсів, тож ми першими проходимо цей шлях: де брати тканину, якими хімічними речовинами найкраще обробляти, як оздоблювати… Маємо можливість виготовляти близько 2 тисяч джинсів за добу. Зараз цей показник у 10 разів менший. Наступного року будемо збільшувати потужності і вдосконалювати виробництво.
Днями придбали нову американську машину для комплектування тканини. До кінця року має прибути сучасне італійське обладнання для цифрового друку на тканині. Плануємо ще багато інвестицій у виробництво тканини. А паралельно – завершуємо будівництво нової швейної фабрики в Шепетівці, плануємо підсилити дизайнерський центр у Рівному і особливо в Києві – там для нас важливий ринок збуту, маємо цілих 8 магазинів.
За кілька місяців плануємо завершити облаштування гуртожитку для працівників, нині для нього вже готові меблі. Зараз на всіх наших підприємствах працює близько 1500 людей, з них 700 – на Рівненському льонокомбінаті.
В УКРАЇНІ Є МОЖЛИВОСТІ ПІДНЯТИ РІВЕНЬ ЗАРПЛАТ. Але це потрібно робити через збільшення ВВП, а не просто через підняття мінімальної заробітної плати. Тому що зарплата – це еквівалент матеріальних цінностей, які ми можемо виробляти. Будувати підприємства, виробляти продукцію, створювати ВВП – звідси й братимуться гроші на зарплати. Вищий рівень життя поставив би хрест на сепаратизмі. А з іншого боку, сильна економіка – це така, яка зможе фінансувати озброєння й утримання армії.
ІНТЕРЕС ДЕРЖАВИ – ЦЕ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС. Щоб не бути м’ячиком у чужих геополітичних іграх, нам потрібно розвивати власну економіку. Ні Росії, ні Європі не потрібні заводи і фабрики в Україні. Бо перестанемо купувати ззовні, ще й своє почнемо експортувати. А їм тоді куди дівати власну продукцію? Що, скорочувати свої робочі місця?
Думаю, це розуміють ті країни, інтереси яких насправді представляють наші політики. Адже в нас немає проукраїнської партії, є лише проросійські з одного боку і проамериканські та проєвропейські – з іншого. Для всіх наших сусідів Україна повинна бути слабкою. Але вирішувати свої питання не злазячи з печі – таке можливо лише в російській казці про Іванка-дурника.
НЕЩОДАВНО НАС НЕ ПУСТИЛИ НА ВИСТАВКУ ТКАНИН У ТУРЕЧЧИНУ. Туркам не дуже подобається, що ми розвиваємо виробництво тканин. Бо це – конкуренція! І керівництво Туреччини, як, власне, і багатьох інших країн – чітко відстоює економічний інтерес своєї держави. А де наше Міністерство економіки? Навіть не знаю, хто там за легку промисловість відповідає! Одна громадська організація – “Укрлегпром” – намагається щось робити в цьому напрямку. А насправді підтримка вітчизняного виробника – це глобальна робота, яку повинен виконувати уряд. Якщо в Україні є дефіцит певних товарів власного виробництва – чому б не зацікавити українських інвесторів вкладати гроші саме в такі виробництва? І кістьми лягати, захищаючи їх від будь-яких перевірок. Повинні бути розрахунки, інформаційна підтримка, регулювання через митні ставки… Якщо ми справді хочемо підняти економічний рівень України – повинен бути план. Планує насправді весь світ. Щоб вирішувати серйозні питання, не можна діяти, як у дитинстві – просто заплющити очі й сильно захотіти. Тому що коли відкриєш очі – побачиш, що нічого не змінилося.
НАЙКРАЩИЙ ІНВЕСТОР – УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. Робота влади – це насамперед не сподіватися на міфічного іноземного інвестора, а стимулювати вітчизняного. Скільки навколо Рівного є будинків вартістю близько мільйона доларів?.. Кожен із них міг би бути заводом чи фабрикою. А так ці гроші зариті у землю. У місті близько 250 тисяч населення. Скільки з них працює в реальному секторі економіки? Дай Бог, щоб тисяч 20 набралося. Як можуть 20 тисяч утримувати понад 200?.. Ми точно не збудуємо сильну економіку на одному сільському господарстві. Україна, яку поважатимуть у світі, – це нові виробництва, це багато заводів і фабрик, це робочі місця для українців в Україні. Який політичний уклад – це внутрішня справа кожної країни. В світі важить інше: що ця країна виробляє. Лише через розвиток виробництва збудуємо сильну країну.