Уже багато років він знімає людей, міста, природу та події, знаходячи у кожному кадрі історію, яку варто розповісти. Його роботи відзначені престижними нагородами, а серія “Ренесанс образів” принесла йому звання Майстра фотографії FIAP. Олександр Харват — заслужений художник Міжнародної федерації FIAP, Майстер FIAP, член НСФХУ, НСЖУ, НСХУ, засновник Музею та Школи фотографій, видавець та автор понад 80 книг про фотографію, культуру, мистецтво, краєзнавство, керівник студії «Простір фото”, автор та учасник багатьох виставок в Україні та за кордоном, організатор національних та міжнародних виставкових проєктів художника.
Його об’єктив бачив майже усе: від рідних вулиць Рівного до далеких куточків Азії та Африки. Він фіксував життя українських сіл, працював на передовій і навіть брав участь у міжнародних фотопроєктах у Китаї.
Шлях у фотографії почався ще у дитинстві, але справжнє усвідомлення цього мистецтва прийшло наприкінці 90-х. З того часу талановитий митець не припиняє творити, ділитися досвідом і відкривати нові горизонти.
Як змінювалася його творчість? Які проєкти зараз у роботі? І що він радить молодим фотографам? Про це читайте далі!
– Як ви відкрили для себе фотографію? Чи був момент, коли зрозуміли, що це – ваше покликання?
” – Фотографую я дуже вже давно, ще з дитячого шкільного віку, але по-справжньому почав розуміти з кінця 90-х років. І навіть зараз я розумію, що на цьому мої пізнання не закінчилися …”
– Ваші проєкти охоплюють різні теми та країни. Яка з ваших робіт для вас найбільш знакова і чому?
” – Так, тематики різні, але найбільше я люблю фотографувати життя людей, і в Україні, і в країнах, де я побував. У нас дуже цікаво фотографувати в селах Полісся (ще до великої війни), там люди справжні, щирі. Звичайно, що на даний час села спорожнілі, люди повиїзджали і в основному там старожили, старші люди, які нікуди не поїхали, не покинули своїх хат і живуть там до кінця свого життя. А потім хати залишаються порожніми і потихеньку валяться… таких багато є. Влітку приїжджають діти, їх батьки привозять на канікули до їхніх бабусь і дідусей.))”
– Ви знімаєте людей, природу, події. Яка тема вас надихає найбільше?
” – Знімаю, що найбільш цікаве у даний момент, коли погодні умови сприяють, маю на увазі – гарне світло. Для пейзажів це світанок, чи кінець дня, тобто, коли сонце сходить і заходить. Саме у ці миті найцікавіше. А найбільше, як я уже зазначав, життя людей. У країнах Азії, Африки це цікавіше, люди простіші, колоритніші, відвертіші, чим, наприклад, у країнах цивілізованої Європи.”
– Поділіться, як ви знаходите натхнення для нових проєктів у сьогоднішньому динамічному світі?
” – Так, натхнення дуже важливе. Без натхнення це будуть суто технічні знімки. А знаходжу, коли спілкуюся з цікавими творчими людьми, бачу результати їхньої роботи, в майстернях, на виставках, на різних подіях … Коли відбуваються радикальні зміни в Україні, дуже цікаві події, само собою виникає бажання фіксувати для історії. Навіть війна спонукала мене фотографувати в перші дні щодня, для історії, згодом це буде потрібно показувати, як ми здобували незалежність… Декілька раз їздив на передні лінії фронту, щоб зафіксувати наших воїнів там, на лінії фронту, їхній побут, життя, наслідки російської агресії в різних містах України …”
– Упродовж свого творчого шляху, Ви отримали багато нагород і визнання. Яке досягнення у вашій кар’єрі є для вас найбільш особливим?
” -Різні нагороди, але найбільше мабуть моя перша відзнака за фото, яке я зробив в селі Уїздці, “Вечірній захід сонця”, біля села Здовбиця. коли їхав з м. Острога. Там був неймовірний захід сонця. Я спочатку проїхав це місце, але відразу повернувся, якась сила мене зупинила, і зробив декілька фото. Це була ще плівка. І найбільша відзнака, яку найскладніше отримати – це звання “Майстер фотографії FIAP”, яке дається за добре виконану серію робіт. Це найвища відзнака. Це було за серію робіт “Ренесанс образів”. Минулого року включили в список 100 фотографів світу і запросили на фотосесії з іншими фотографами з різних країн в Китай на фотозйомки…”
– Ви заснували Школу фотографії у Рівному. Яка найбільша цінність, яку ви прагнете передати своїм учням?
“- Школі уже 16-й рік. Я прагну, щоб учні почали розуміти суть фотографії, як діє світло на сюжет, як формує зображення і в першу чергу подружитися зі своєю фотокамерою. Для цього потрібно засвоїти як правильно камерою користуватися, всі її налаштування. Тому що фотокамера, це інструмент, при допомозі якого фотограф фіксує миттєвість життя…”
– А загалом, якщо говорити за рідне місто Рівне, то чи вплинуло воно на Вашу творчість?
” – Так, рідні місця мабуть завжди впливають, хочеться зафіксувати йото життя, хочеться щоб воно ставало кращим. На світлинах я показую найцікавіші моменти і ділюся зі всіма. Я зробив декілька альбомів про наше місто і в планах є нові видання.”
– Чи зберігаєте ви свої перші роботи? Як вони виглядають порівняно з теперішніми?
” – Так, не все зберіглось, на жаль, але є. З часом дивишся новим поглядом і бачу певні помилки, мабуть, треба було так чи так сфотографувати, з сьогоднішньої точки зору, з сьогоднішнього вже більшого досвіду.”
– У вашій кар’єрі було багато виставок. Як ви обираєте, які роботи показати публіці?
” – Відбираю, щоб фотографії відповідали певній тематиці. або коли працюю над якимось проєктом, то фотографії саме з цього проєкту. Я не люблю, коли “вінегрет” з фотографій, тобто з різних тематик. Повинно бути щось обєднуюче, якась ідея…”
– Як ви працюєте з людьми, які не люблять фотографуватися? Є якісь секрети, як розслабити модель?
” – Перше за все це дружнє спілкування, щоб не було напруженої атмосфери. Можливо поговорити перед зйомкою, філіжанку кави/чаю запропонувати, щось розповісти, щоб модель щось розказала …”
– Яку людину ви мрієте сфотографувати і чому?
” – Найбільш цікаво фотографувати творчих особистостей, митців у різних галузях культури. Люблю фотографувати дітей, вони завжди щирі, безпосередні, без маски на обличчі… Конкретно певної людини – цікаво відомих сильних лідерів…”
– Як технології змінили ваше ставлення до фотографії? Ви прихильник класики чи сучасних інновацій?
” – Ставлення до фотографії ніякі технології не змінили. Фотографія, я маю на увазі, хороша, вдала, як була раніше, так і залишається зараз. Інша справа, сучасні технології, прогрес дуже спростив шлях від зйомки до готової фотографії. І тут треба віддати належне цифровим камерам. Принцип формування зображення не змінився, змінився лише метод фіксації зображення. Якщо раніше зображення фіксувалося на плівку, яку потім необхідно було проявляти,у темній кімнаті друкувати зображення, то зараз, зображення фіксується на сенсорі, перетворюється на електричний сигнал і записується на карту памяті. Але я також люблю і класичну, аналогову фотографію і зараз працюю над деякими альбомами.”
– Над якими проєктами ви працюєте зараз, і чого нам чекати від вас у найближчому майбутньому?
” – Найближчі це “Рівне. Фотографи кінця XIX століття”. Планую зробити виставку і альбом. “Shandong. Face to face” фотовиставка фотографів з 1- країн світу за результатами фотосесій в Китаї. “Динозаври української фотографії” – фотовиставка та альбом та інші…”
– Щоб ви порадили молодим фотографам, які тільки починають свій творчий шлях?
” – Серйозно підійти до фотографії. Навчання, щоб перш за все вивчити свій інструмент фотокамеру і подружитися з нею. Зрозуміти суть фотографії, зрозуміти, світло, яке формує зображення. Фотографуючи – думати! Постійно вдумливо шукати ракурс, точку зйомки, вчасно ловити миттєвості. І ніколи не стояти на місці, постійного розвитку … Фотографія це завжди наше минуле і фотографу властиво зупиняти миттєвості і дарувати їх світу!”