У селі Каноничі на Рівненщині місцеві волонтерки влаштували квіткові клумби, на яких нині цвітуть понад 170 кущів хризантем. Ця ініціатива має особливе значення: квіти були висаджені для вшанування пам’яті загиблих захисників України. Проєкт об’єднав жінок села, які з початку повномасштабного вторгнення активно займаються волонтерською діяльністю.
Одна з ініціаторок проєкту та учасниця колективу української пісні “Чарівниці” Тетяна Черевач розповідає, що всі квіти вони придбали за власні кошти. На клумбах ростуть троянди, гортензії та хризантеми, які спеціально обрали, щоб створити цвітіння на протязі всього сезону. Частина хризантем розцвіла ще у вересні, інші починають квітнути зараз, і деякі ще чекають свого часу.
“Ці квіти нагадують наших воїнів — вони стійкі й витривалі. Навіть після перших морозів хризантеми втрачають колір, але продовжують стояти, як наші захисники, які не здаються, попри всі труднощі,” — каже пані Тетяна.
Облаштувати алеї квітів запропонувала інша учасниця колективу “Чарівниці” — Марина Гаврилюк. Її чоловік загинув на фронті, і ідея створити клумби виникла в неї після прочитання вірша про пам’ять і відданість. Спочатку жінки планували висадити тільки троянди, проте згодом вирішили додати інші квіти, аби клумби цвіли від ранньої осені й до пізніх холодів.
“Кожен бутон, який розцвітає на цій алеї, тягнеться до неба, як молитва за тих, хто загинув у війні. Це своєрідний символ кожного з наших героїв,” — пояснює Марина. Сьогодні на двох клумбах зростає 56 кущів троянд і понад 170 кущів хризантем, кольори та форма яких стали для волонтерок приємною несподіванкою.
“Ми навіть не знали, якими вони будуть і чи приживуться взагалі. Але зараз вони цвітуть — і це для нас справжнє диво,” — ділиться Марина.
Ініціативи учасниць колективу “Чарівниці” на цьому не закінчуються. З початку повномасштабного вторгнення Росії жінки активно допомагають українським військовим. Вони вже виготовляли яблучний сік, готували домашні ковбаски та передавали їх на фронт. Квіткові клумби також є частиною волонтерської діяльності. Навесні волонтерки планують укорінювати черенки висаджених квітів, а отримані саджанці продавати в обмін на донати для ЗСУ.
“Ми працюємо для наших захисників. Весною, коли будемо черенкувати квіти, продаватимемо їх, а виручені кошти підуть на підтримку армії,” — пояснює Марина Гаврилюк.
Ця ініціатива стала не лише способом вшанувати загиблих військових, а й важливим елементом згуртування громади. Волонтерська діяльність допомагає мешканцям Каноничів подолати біль втрат та тривогу, об’єднує людей навколо спільної мети — підтримати армію та зберегти пам’ять про героїв. Завдяки такій праці жителі села відчувають себе частиною великої української родини, яка разом протистоїть агресору та працює на перемогу.
Ці клумби стали символом надії та непохитності для всієї громади. Жінки, які беруть участь у проєкті, кажуть, що робота з квітами має ще й терапевтичний ефект: спілкуючись одна з одною під час висадження та догляду за рослинами, вони підтримують одна одну, долають тривоги та діляться своїми переживаннями.
“Кожна квітка на нашій клумбі — це маленький жест вдячності тим, хто боронить нашу землю. Це наш спосіб сказати, що ми пам’ятаємо й не здамося,” — додає Тетяна Черевач.
Навесні жінки планують розширювати клумби, висаджувати нові квіти й продовжувати збирати кошти для допомоги армії. Цей проєкт став для них не просто способом прикрасити село, а важливим елементом боротьби за свободу. Кожен новий бутон — це нагадування, що життя триває, і що завдяки захисникам Україна розквітне знову.
Фото зі сторінки Марини Гаврилюк