Рівненський поет Юрій Матвійчук пише вірші про події війни. Цього разу у вірші він вилив біль земляка Івана Голодюка, який втратив на війні свого побратима.
Вірш написаний зі слів-спогадів про побратима Івана Голодюка – Станіслава Федорова, який загинув 1 вересня, захищаючи Україну.
Передчасно крокують у військо Небесне герої,
з ким пліч-о-пліч ішов і смерті дивився у вічі…
Ніхто знати не може поворотів життєвих і долі.
Тебе вже ніхто не замінить і біль не залічить…
Розбиті дороги Херсонщини ще пам’ятають,
як ноги твої ступали, звільняючи метр за метром…
А тепер лише спогади серце стомлене крають –
найдорожчим за свободу країни пожертвував…
У бахмутських руїнах лишились слова і думки,
лишилось мовчання, гори пережитого болю,
там постаріли не на дні, не на тижні – на роки,
там шматочком останнім хліба ділився зі мною…
Навіки тепер побратим. Назавжди тепер в строю.
На щиті. Нескорений. Українським прапором вкритий…
Ніколи не лишив в біді. Не зрадив ніколи в бою.
Лишень шкода, що так мало судилось прожити…