Ксенія Циганчук — рівненська письменниця, авторка кількох захоплюючих трилерів та детективів, які завоювали серця численних читачів. Як їй вдалося створити настільки реалістичні образи поліцейських та слідчих? Чому детективи стали так популярними серед українців? Про це та багато іншого Ксенія розповіла в нашому інтерв’ю.
– Як ви прийшли до письменництва? Чи мріяли ви про це з дитинства, чи все сталося випадково?
” – Мені ще у дитинстві подобалося писати. Перші історії (горор) я придумала геть у ранньому віці. Тільки тоді я не думала стати письменницею. Я писала, бо мені подобалося. Вже пізніше усвідомила, що хочу займатися цим постійно.”
” – Для досягнення цього ефекту я консультувалася зі слідчими, оперативниками, патрульними та судмедекспертами. Я також їздила разом із патрульними і спостерігала, як вони працюють.”
” – Є, звісно) Тільки довелося б дуже багато тут писати) Якщо коротко, були кумедні моменти, були дуже депресивні. Загалом я зрозуміла, що робота поліцейських надзвичайно складна морально. Я б не змогла бути поліцейською.”
” – Спершу я думала про те, щоб написати детектив, у якому важко було б здогадатися, хто вбивця. Потім мені захотілося полоскотати нерви читачам. Для цього я обрала тему про маніяка. Божевілля – то дуже страшно і непередбачувано, я люблю цю тему у трилерах. В університеті, під час написання курсової, я познайомилася з психоаналізом Фройда. Вже працюючи над романом, я використала ці знання для опису психології маніяка.”
“- Тут багато всього. По-перше, власні відчуття. Якщо тобі страшно, отже, іншим теж має бути) Крім того тобі варто підібрати влучні слова для опису почуттів, емоцій чи ситуації. У фільмах атмосферу створює музичний супровід. У книгах – опис письменника. Важливо вміти тримати інтригу. Взагалі про створення напруги та інтриги можна говорити багато, але я б не хотіла розповідати усі свої “фішки”))“
” – Я не люблю прототипів. Як на мене, писати з когось – це втручатися в життя іншої людини без її дозволу. З себе я теж не пишу) Чи є хтось мені близький? Думаю, це Назар, головний персонаж мого роману “Коли приходить темрява”. Мені там взагалі всі близькі. Мабуть, тому, що цей мій перший роман і він завжди буде для мене особливим. Також я люблю Єгора Скляра (попри його складний характер). Ще мені подобаються Женя Кир’ях, Льоша Войтюк та Власта Коваль (головні персонажі моїх поліцейських детективів). Мені подобається дружба, яка існує між ними.”
” – Вона дуже сильно вплинула на мою подальшу кар’єру. Саме після цієї перемоги на мене звернули увагу у видавництвах. Можна сказати, “Коронація слова” відкрила мені шлях до професійної літератури.”
” – Детективи мають захоплюючі сюжети, з ними легко відволіктися від реальності. Крім того, якщо історія справді заплутана, є можливість потренувати логічне мислення. Люди це люблять. Якщо це ще й хороший трилер, це добре для психіки. Принаймні так кажуть психологи. Парадоксально, але саме жахи і трилери допомагають багатьом людям впоратися зі стресом.”
” – Правило одне – ніяких правил) у творчому процесі правил бути не може.”– Чи є у вас улюблені автори або книги, які вплинули на ваш стиль чи світогляд?
” – Люблю твори Агати Крісті. Думаю, її творчість вплинула на мене, адже у своїх книгах моє найбільше прагнення – тримати в секреті ім’я вбивці до самого кінця. Впевнена, це найважливіше у цьому жанрі. Серед улюблених авторів Бакман, Багряний, Желязни і багато інших.”
” – Зараз я працюю над 8-ою книгою у моїй серії поліцейських детективів. Про сюжет поки не розповідатиму, проте скажу таке: то буде завершальний роман серії.”
– Якби у вас була можливість вечеряти з будь-яким письменником чи письменницею, живим чи померлим, кого б ви обрали?
– Улюблене місце в Рівному?
” – Дім)”– Які три слова найкраще описують вас?” – Впертість, допитливість, мрійливість.”– Що завжди лежить на вашому робочому столі?” – Ноутбук.”