Радуниця — одне з найдавніших поминальних свят, яке й досі має особливе значення для жителів Полісся. Воно поєднує християнські традиції з давніми віруваннями про зв’язок живих із предками.
Свято відзначають на дев’ятий день після Великодня. У народі його пов’язують зі словом «радість», адже вважається, що душі померлих разом із живими радіють Воскресінню.
Як готуються до поминального дня
Напередодні люди обов’язково прибирають могили рідних: підсапують землю, оновлюють хрести, висаджують квіти. Традиційно могили прикрашають стрічками, рушниками або хустками — залежно від того, кому належить поховання.
Окрему увагу приділяють підготовці поминальної їжі. На кладовище несуть паску, крашанки, млинці або хліб, а також напої.
Головний обряд — поминання на могилах
На Поліссі однією з найхарактерніших традицій є спільна трапеза просто біля могил. Частину їжі залишають «для душ», іншу — роздають людям «за упокій».
Рідні можуть звертатися до померлих, розповідати новини або просити захисту. Такий звичай вважається відлунням давнього культу предків, який добре зберігся саме в поліських регіонах.
Що символізує Радуниця
У народному світогляді могила сприймається як «дім» померлого, а самі предки — як частина родини, яка продовжує впливати на життя живих.
Саме тому Радуниця на Поліссі — це не лише день скорботи, а й особливий момент зустрічі поколінь, коли родина збирається разом, щоб згадати рідних і зберегти зв’язок із минулим.
Сьогодні частина традицій змінюється — зокрема, люди відмовляються від пластикових прикрас на користь стрічок і живих квітів. Водночас сам дух свята залишається незмінним.
