Ця історія пройняла до глибини душі.
5 травня український прикордонник Андрій, позивний “Борода” та дівчина з “Азова” одружилися, а вже через три дні чоловік загинув.
Ця історія розчулила рівнянку Таню Камерістову і жінка написала вірш про цю трагічну історію любові на війні.
Ти зробив нам оці дві обручки,
Щоб навік поєднати серця…
Синьо-чорні ж тепер Твої ручки…
Моїй тузі не буде кінця…
Лиш три дні я була як дружина…
Цілу вічність тепер я – вдова…
І не приведу в цей світ сина,
Хоч ще гарна, та ледве жива..
Рідний мій, Ти пробач, що так мало
Набулися удвох ми… Пробач!
Як Везувій кохання палало,
Й мало нас вберегти від невдач…
Я кохаю Тебе усім серцем,
Як ніхто ще в житті не кохав!
“Азовсталь”, Маріуполь – усе це…
Господь Бог нас навік повінчав.
Я кохаю Тебе, мій Герою,
хоч на небі Ти, я ж на землі…
Лиш три дні набулась я з Тобою…
Лиш обручка лишилась мені…
Лиш обручка… і спогад про Тебе,
Про ті мрії, які не збулись…
Жить не хочу, та мушу, бо треба…
Обіцяла Тобі… Ти ж наснись…
Я кохаю Тебе понад хмари!
Я кохаю Тебе над життя!
Нагла смерть.. гіркий біль… ми – примари…
“Азовсталь”… знову бій… укриття…
Мушу жити – Тобі обіцяла.
Там бабуся чекає й батьки…
Лиш три дні я над хмари літала…
Мчить до Тебе душа навпрошки…
Таня Камерістова (МАВКА)