Картини, намальовані вином, олійною фарбою, акрилом… Такі витвори мистецтва створюють рівнянки Вікторія Кузьмич та Анна Борейчук. Їх стаж художниць уже понад 15 років. Останні два вони почали продавати картини на загал. Нині плекають свій проект Artmаrket і мріють про власну майстерню. Бо вже зібрали чимало поціновувачів, які відвідують їх майстер-класи. Дівчата впевнені, що навчити малювати можна будь-кого і не буває двох однакових картин. Про сучасне мистецтво у Рівному – далі.
«Взагалі ми себе позиціонуємо, як студія сучасного мистецтва…»
Вікторія Кузьмич:
Наша історія почалась разом – ми навчались у художній школі. Там подружились і нашій дружбі уже 15 років. А от ідею створити своє ми постійно обдумували, але нас щось зупиняло і ми боялися. Два роки тому вирішили виставити свої роботи, показати їх людям, щоб побачити реакцію і вже звідти стартувала наша історія. Робимо все можливе, щоб проект розвивати. Зараз часто проводимо у Рівному майстер-класи. Картини продаємо по всій Україні, працюємо з дизайнерами. І взагалі себе позиціонуємо, як студія сучасного мистецтва.
У нашому місті є художня школа, багато приватних художніх студій, так само є багато художників, які відомі, але вони працюють переважно в класичному стилі і роками напрацьовують своє ім’я. А ми пішли трохи в іншу сферу. І рідніший для нас стиль саме сучасні картини в різних варіаціях і техніках, стараємось бути постійно в тренді. Робимо все, щоб сучасна молодь захотіла купити картину і повісити в себе вдома. Бо для багатьох людей існує асоціація, що картина олією – це пейзаж і натюрморт. А ми хочемо трішки зламати цей стереотип і показати іншу сторону сучасного мистецтва, що воно має право розвиватись і в Україні теж. Зараз існує тенденція на більш сучасні інтер’єри, лофт. Відповідно там класика і портрети виглядатимуть не доречно. Тому ми прив’язуємось до сучасних тенденцій в інтер’єрах.
Анна Борейчук:
Я на даний момент ще працюю перукарем, але думаю з цим ділом зав’язувати. Адже часу на перукарську справу лишається все менше. Більшу увагу акцентуємо на майстер-класи, малюємо картини. І саме в цьому напрямку хочеться більше рухатись. Artmarket– ще маленьке дитятко, яке активно росте. Ми любимо виставки, ярмарки. Вони надихають. З’являється бажання творити. Людські коментарі дарують натхнення. Портрети зараз замовляють менше. Є попит на абстракції, більш сучасні мотиви.
«Це як в печерний період – людина завжди намагалась якось прикрасити свої стіни малюнками, так і зараз кожен хоче прикрасити сферу свого існування…»
Анна Борейчук:
До нас приходять переважно жінки, які хочуть морально відпочити. Тому в нас проходить свого роду арт-терапія. А навчити малювати можна будь-кого. Людина якось виливає свої емоції на полотно і одразу видно її душевний стан.
Вікторія Кузьмич:
Приходять різні люди, в нас немає вікових обмежень, ми обираємо такі техніки, щоб комфортно було навіть якщо у тебе немає художньої освіти. Бо в багатьох є мрія спробувати себе в ролі художника. Останні майстер-класи ми проводили в техніці fluid art. Така картина досить цікава виходить і у кожного вона виходить зовсім різна, навіть, якщо використовувати одні й ті самі кольори, матеріали. Двох ідентичних картин не буває.
Мені здається, завдяки картині можна змінити настрій своєї оселі. І треба враховувати, що якщо, наприклад, картина висітиме в спальні, то людина прокидатиметься щодня, дивитиметься на неї і вона її заряджатиме. Це як в печерний період – людина завжди намагалась якось прикрасити свої стіни малюнками, так і зараз кожен хоче прикрасити сферу свого існування.
«Для нас важлива думка і враження, які люди проживають, дивлячись на наші картини…»
Анна Борейчук:
З критикою стикаємось. Часто від старших людей. Вони часто не розуміють сучасне мистецтво. Буває, що висловлюють нам свої негативні думки. Якось ми проводили виставку, йшла людина і каже: « В країні і так горе, а ви такий негатив створюєте».
На даний момент працюємо більше на замовлення. Деколи думаєш, зараз собі щось таке придумаю, намалюю, а потім це бажання пропадає і відкладаєш цю картину у бік. Нині інстаграм – наш основний майданчик для реклами. Там люди найбільше про нас дізнаються. Найбільше замовлень з Києва та Львова.
Вікторія Кузьмич:
Кожен по-різному бачить. Ми нормально сприймаємо критику. Кожна думка має право на існування. Для нас важлива думка і враження, які люди проживають, дивлячись на наші картини. Тобто це для нас теж є певним етапом розвитку.
Якщо людям терміново треба, то ми маємо кілька картин. І це зазвичай буває, коли ми вже готуємось до якихось виставок, ярмарок. А взагалі картини пишуться по мірі вільного часу, в залежності від замовлень. Коли малюєш для себе, то картина може довго стояти незавершеною. У мене є полотно, яке вже рік стоїть. Це я купила собі перше велике полотно. Хотіла додому намалювати велику гарну картину. І вже рік я не можу придумати, що там класне таке має бути.
Одна з мрій – відкрити свою майстерню. Щоб у нас було суто своє місце, де ми будемо і писати картини і проводити майстер-класи, арт-вечірки. І щоб це було наше рідне місце, куди людина зможе в будь-який час зайти подивитись, як пишеться картина, на якій вона стадії.
Інтерв’ю взяте у рамках «Думай руками» – проєкту ГО Платформа взаємодій «Простір» при партнерстві з UA: РІВНЕ – Суспільне мовлення. Це 10 історій локальних брендів, де одного разу мрія стала реальністю, де людина вийшла за рамки звичного аби створити дещо надзвичайне. У кожного свій шлях, він неповторний, сповнений пригод, втоми, ідей та пошуків. А яким буде твій?