«Я очі проїв, стільки читав нашу українську літературу, і все мені мало,» – почути такі слова від учня – насолода для вчителя, а якщо це сказано через багато років після закінчення школи – значить учень насправді особливий. Таким і був квасилівчанин Ігор Меткий…
Алла Федитник пригадує лютневу розмову із своїм учнем Ігорем. Він зателефонував покликати класну керівничку на вечір зустрічі, а в результаті довго говорили про літературу, книги й ідеї, які з них черпав Ігор.
«Ігор навчився читати, коли йому було лише чотири. Відтоді просто ковтав книги, і з таким захопленням! Спершу про це розповідала його мама, адже ми разом працювали. А потім і сама побачила запал Ігоря. Він перечитав мабуть все, що було в нашій Квасилівській бібліотеці,» – розповідає пані Алла.
Добрий, розумний, щирий Ігор після закінчення школи вступив у НУВГП на еколога. Але за спеціальністю пропрацював не довго, зрозумів, що душа лежала до іншого. Він любив робити щось руками, захоплювався комп’ютерами, ніколи не відмовляв, якщо просили щось полагодити чи налаштувати. А ще завжди намагався усім допомогти, для нього не було значення, що це за людина – якщо він міг щось зробити, то робив, без жодних відмовок.
Коли в країну прийшла війна, Ігор у перші дні вирішив для себе – йти захищати свою країну.
«Любов до України, ненависть до ворогів у ньому просто запалала… Він не міг не піти. Він завжди був серед перших, цвіт нації,» – продовжує вчителька.
Спонукало його до того і патріотичне виховання, яке дали у родині… Він виріс у краї з історією боротьби за незалежність України, де все було наповнене любов’ю до рідної землі, свого народу та свободи…
Про наміри сина рідні дізналися вже коли Ігор готувався їхати на підготовку. Так само нічого не розповідав сім’ї і про події у пеклі війни, в яке перетворив нашу землю ворог. Навіть про поранення, яке отримав, змовчав – усе, аби мама не переживала. Завжди все добре, завжди всі цілі, завжди все спокійно – так запевняв Ігор батьків, намагаючись уберегти, відмежувати від жахіть…
«Мамо, я прийду, не переживай, я обов’язково прийду. Але потім залишуся в армії,» – запевняв рідних Ігор.
37-річний солдат Ігор Меткий тепер служитиме у Небесному війську…
Його життя обірвалося у бою біля села Новомайорське Донецької області 23 червня.
Поховають Героя сучасної України на Дубенщині, на батьківщині мами, на тій землі, де проходили знаменні бої під Гурбами, де боровся за свободу українців його прадід. Він вічно спочиватиме поруч із дідусем, який замість колискових, співав йому пісні Січових Стрільців.
Прощання з Ігорем Метким відбудеться 29 червня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному, а о 10.30 — у Квасилові біля під’їзду на вулиці Молодіжна, 46