Рівняни на своїх сторінках у фейсбук часто діляться своїми думками про життя. Це викликає жваве обговорення. То ж ми вирішили поділитися цими цікавими та корисними думками з вами.
Територія твого життя – новий блог від ідеолога Домова служба Рівне Тернопіль Луцьк Львів Валерій Гусак
Мені подобається спілкуватись із людьми, які мислять і живуть територіями трохи більшими від власної квартири чи будинку. У цих людей є свій порядок речей, своє відчуття місця і своя своєрідна краса. В якийсь час вони не розуміли, чому багато оточуючих не хоче не те, щоб щось зробити, а хоча б не смітити там де живе. А потім перестали зважати на оточуючих і стали господарювати на теренах свого простору. Звісно, що в селі це зробити просто. Там окреслені межі власного паркану і є маса роботи за його межами. А як бути в місті?
Як окреслити свій простір, якщо «це не моє, а спільне»? Як вкладати власні кошти тоді, коли сусіди байдуже, а інколи і ворожо ставляться до твоїх справ? Як бути, коли мучать внутрішні сумніви між хочу і «може не треба»?
А вихід простий. Треба лише відчути, що я тут живу і я буду робити кращою територію не зважаючи ні на що. Це не просто. Бо вкручену в під’їзді лампочку якась підлота щотижня краде. Бо лавочка в дворі коштує 3 – 5 тисяч гривень. Бо у клумбу треба знайти, привезти і посадити власних квітів. Але це робить двір кращим. Адже, цим під’їздом, двором, вулицею, парком я ходжу щодня. І якщо я його прикрашу, то замість того, щоб кривитись і нарікати я буду любуватись і посміхатись. І нічого, що це виходить за межі моєї закритої на три замки квартири. Це ж мій простір в якому я кожен день живу.
Бути господарем – це бути багатим. Це дивитись далі і бачити красу свого простору. Це притягувати в цей простір найкраще і не боятись, що щось зламають чи заберуть. Адже злодії, як ті вовки в лісі, знищують хворе і слабе та показують господарям, що треба удосконалити.
Мені приємно вчитись у господарів. У господарстві кожного з них я переймаю цікаві ідеї, які несу у свій простір. І не важливо, чи я це втілю завтра, чи через 3 роки. Я бачу і знаю, яким воно буде.
Стати господарем теж не складно. Треба лише почати з малого. З лампочки, дверей, дитячої пісочниці, дерев і квітів. Просто робити там де ти живеш і не слухати тих людей, які вважають тебе за ідіота.
Бо бурчати – це не про тебе і не до тебе. Це лише їхній спосіб себе виправдати.
Яка твоя територія визначати тобі. Під’їзд чи двір. Парк чи місце навчання твоїх дітей. Дорога чи річка. Важливо, робити і радіти від того, що це бачать інші. Тоді до тебе будуть притягуватись такі ж господарі. І разом ви прикрашатимете свої частинки великого світу.