21 квітня Україна обрала нового президента. Ним став шоу-мен Володимир Зеленський.
Він отримав беззаперечну перемогу над діючим президентом Петром Порошенком.
Рівняни вражені такими результатами: одні радіють зміні гаранта, інші – замислюються над тим,як жити далі.
Кілька думок рівнян для прочитання:
Ігор Проценко
Друзі, я пишаюся бути в меншості переможених – непереможених, непереможних! Бути серед цвіту, душі і розуму нашої нації. Від усього серця бажаю переможцю задовільнити очікування всіх своїх прихильників, і зробити для України хоча б малу частину з того, що вдалося зробити для неї переможеному Президенту.
Але я не знаю, що буде. І ніхто не знає. Я досі не чув від переможця нічого конкретного щодо нашого спільного майбутнього.. І ніхто не чув. Я бачу тільки, як здіймають голови найзаклятіші вороги вільної, заможної, незалежної України. Це поки що все, що я насправді бачу. Поживемо – дізнаємось. що далі буде. Бо далі точно буде. І це буде вже реальність, а не якийсь там серіал.
Дмитро Соломчук
Супер ЗЕ!Команда, найкращий ЗЕ!Президент!!! Вітаємо ???Україна ???
Інна Білецька
Прийшов час приймати себе. Це як прийти на зустріч в групу і сказати: «Я алкоголік», «Я ігроман». Приймати інфантилізм. Приймати безвідповідальність. Приймати наївність. Схарення запльованими під‘їздами і обмальованими ліфтами спрямувати і на себе. Бо ти частина цього. На себе ж завести схарення немитим бидлом з перегаром, себе ж натовкти за велікій і могучий скрізь і всюди.
Прийшов час приймати, що війна не для всіх з ворогом, для частини «она гражданская». Приймати, що боротьба за права для багатьох зводиться до боротьби за матеріальне.
Приймати, що твої цінності розділяють далеко не усі.
Приймати, що в довгій боротьбі проти корупції хтось бачить ось такий швидкий, здавалося б, вихід.
Приймати, що у когось менше, ніж у тебе терпіння.
Звучало там слово «бурштин», хочеться бачити як після років мєнтовського кришування, без справжньої реформи в поліції, ба більше, без ймовірної відсутності змін у керівництві, з цим можна буде щось зробити.
Сповідаватись, що команда Міністерства охорони здоров‘я вистоїть.
І страшенно боятися, буквально шкірою відчуваючи наступ на твоє українство. Бридитися, як знущаються над твоєю мовою. Ловити мороз по спині від думки, що москалі офіційно піднімуть голови і будуть тут заправляти, кого любити українцям. Чутися не зовсім удома.
І я не хочу як інші дякувати Порошенку. Не хочу. Бо до нього надважко було докричатися. Бо не хотів відвертого і ходив на платні ефіри на комерційні канали, довго. Роками. Бо його люди тут на місцях безбожно крали. І не червоніли. Бо легковажили. Бо мене за викриття корупції і бурштинови старательських блокпостів з українськими прапорами на них називали «рукою кремля». Бо люди, які називали, працювали в місцевому штабі. Бо голів алміністрацій продовжували по-кацапськи називати губернаторами. Бо губернатори, замість мати совість, банили журналістів у фейсбуці. Бо Катя. Бо недоведене в судах очевидне. Але я голосувала за нього. Зеленський позбавив мене шансу не голосувати за Порошенка. Тобто більшість українців мене цього шансу позбавили.
Лишилось приймати і шукати в собі сили на життя з цим прийняттям.
Бо воно все демократично і за законом. І цей результат – наш результат. Ось така вона Україна.
Не у виборі, а в тому, що цим вибором керує.
Ну, шо? За пєнсії! І за оголошену новим майже вже Президентом «інформаційну війну». За «плюси» і маскульт. За індульгенції. І різних героїв.
АПД: я навіть не сумніваюсь, що силами лояльних каналів, зелена радість протримається довше, ніж ми уявляємо. Бо дуже звичними і зрозумілими є шоу про швидкі перемоги.
Євген Донцоа
Те, як колишній та новий президенти коментують результати, показує, що в Україні перемогла демократія. І це є головний здобуток на сьогодні.
«Новый президент будет иметь сильную оппозицию, очень сильную. Но страна, наша лучшая в мире Украина, только выиграет от этого”, – сказал глава государства в речи перед сторонниками после объявления результатов экзит-поллов.
Порошенко добавил, что это не значит, что он будет препятствовать работе во благо Украины.
“Я хочу подчеркнуть, чтобы никто даже не сомневался, что лично я и вся моя команда готова подставить плечо президенту во всех его решения, которые будут отвечать национальным интересам Украины и приближать нас к Евросоюзу и НАТО” – сказал он.
Порошенко добавил, что готов потратить все свое время между объявлением результатов выборов и инаугурацией Зеленского, чтобы помочь своему преемнику войти в курс дел в мельчайших деталях.
«Я очень благодарен президенту Украины Петру Алексеевичу Порошенко. Только что он поздравил меня с победой и сказал, что я могу рассчитывать на его помощь в любое время. Он признал победу мою и моей команды”, – заявил Зеленский.
Юрій Дюг
По результату виборів. Все прогнозовано і не раз повідомлялось. Ще з листопада. Що результат Зеленського буде з значною перевагою. Це знали і штаби, і повідомляли ЗМІ.
Тому давайте спокійно тут.
Keep calm end… Show Must Go On!
Павло Алексєвич
Доки одна частина вітає свого лідера, інша свому лідеру співчуває, я хочу подякувати людині, що ці 5 років робила тяжку та невидиму роботу.
Дякую Марині Порошенко, яка була зразковою першою леді. Я навіть уявити собі не можу як це складно бути дружиною президента. А пані Марина гідно представляли країну закордоном, показувала наякращі якості українцям та була весь цей час і “на посаді” і “в сім’ї” і підтримувала чоловіка. Петро Порошенко, передавайте дружині подяку (не зміг її знайти на ФБ), вона показала, що українські жінки неймовірні.
Макс Сіверс
Ну що ж, от і закінчились вибори… Українці голосували за Україну та її Президента, населення головувало за голову, що розмовляє. Населення не зупинило те, що зеленського підтримали всі вороги Держави – москалі, ригі, сепаратисти… Не зупинило те, що воно не говорить українською, зневажає Україну, абсолютний нуль в більшості державних питань, не має власної позиції по питанням Донбасу та Криму, не має команди – одним словом ЗЕРО. Телевізор переміг. Ми зневажали москалів за те, що вони зомбовані і не зчулись, як телевізор зазомбував 70% людей.
В 2014 році я, вперше з часів незалежності, відчув себе УКРАЇНЦЕМ. Я відмовився від фільмів з москальським перекладом, відмовився від москальської музики, почав викорінювати русизми та суржик з власної мови. Я придбав вишиванку – один з символів України. Я почав пишатись тим, що я УКРАЇНЕЦЬ,
І от зараз населення обирає на найвищу посаду малороса… Сумно, боляче…
Я дякую моєму Президенту, Петру Олексійовичу Порошенко, за 5 років віри і надії на те, що ми зможемо, нарешті, отримати незалежність від кацапстану і повернутись туди, де наше місце – в Європу. Але переміг популізм, бажання халяви, бажання можливості “парішать” у разі чого.
Населення не змогло зрозуміти, що реформи – це тривалий процес. Їм давай все і одразу….
Надіюсь, населення отримає урок і, нарешті, засвоїть його.
Українці, час єднатись! Боротьба за незалежність триває.
#Я_підтримую_Президента