Світлана Танасіва три роки тому разом з подругою відкрила у Рівному студію «FreeDom», де вона планувала займатись лише адміністративною діяльністю. Але близьке знайомство з квітами переконало дівчину вивчити основи флористики і почати створювати щось нове у місті – міксовані букети, які можуть стояти у вазі понад два тижні, де всі квіти свіжі і атмосферні. Нині 26-річна дівчина має флористичну студію «Svitlavaza», де не лише виготовляють букети, але і проводять фотосесії, майстер-класи, зустрічі, роблять макіяж та продають дитячий одяг. Вона називає свою студію «атмосферним місцем». Її букети просто обожнюють рівненські наречені. Та й відрізнити квіти від Svitlavaza івід будь-якої іншої флористичної студії – абсолютно не складно.
У цьому інтерв’ю ми поговорили про бізнес, де багато душі і краси, але ще більше фінансових ризиків, адже товар, з яким працюють, надзвичайно вибагливий та чутливий.
«Багато хто з наших клієнтів каже, що раніше не знали, що квіти у вазі можуть стояти 2-3 тижні і не в’янути»
По суті почали цей проект 3 роки тому. Тоді я ще квітів, навіть, і не сприймала. У нас в Рівному і не було флористики, як такої, не було естетики. Я не бачила взагалі сенсу в букетах. За освітою я – бухгалтер. Але мені дуже хотілось мати в місті своє, атмосферне місце. Бо мало було таких, куди можна було прийти з друзями, посидіти, відпочити, попити кави, поспілкуватись. І коли стало нудно вдома, ми з подругою вирішили, що нам такого місця не вистачає. Ми створили студію «FreeDom», вона вже на той час була флористом. Я планувала шити іграшки, займатись суто адміністративною діяльністю, а вона була б флористом. І якось так доля мене завела ближче до флористики. Я поїхала на одне навчання, друге, дуже цим захопилась. Мені захотілось додати в рівненську культуру витонченої естетики. Бо все рівно ми не можемо мати тут всю красу французьких букетів, бо це дуже дорого, тому ми стараємось якось всі тенденції переводити на рівненський лад і повернути ближче до наших людей. Бо продажом квітів у нас займається уже багато хто,квіткових магазинів та студій величезна кількість, але досі не було такого місця, де знали б, що значить квітка, яку квітку кому дарувати, який сенс у кольорі і поєднанні упаковки. І лише 3 роки тому Рівне почало по трохи прокидатись, рухатись і багато студій почали використовувати ту ж «мову квітів». Бо не можна подарувати однаковий букет маленькій дівчинці і дорослій жінці. Квіти мають свій характер і їх поєднання несе певну атмосферу.
І ще одна проблема, яка є в Рівному – люди не вміють доглядати за букетами. Для нас це болюча тема, бо люди не підрізають квіти, не слідкують за якістю води, тому образливо дивитись, як дорогі якісні сорти квітів, що подолали до України неймовірний шлях, через два дні просто викидають. Багато хто з наших клієнтів каже, що раніше не знали, що квіти у вазі можуть стояти 2-3 тижні і не в’янути.
«Для того, щоб мати атмосферне місце, не обов’язково відкривати кав’ярню…»
Я свого часу побоялась взяти на себе відповідальність вчити варити каву. Я почала з квітами стикатись і мені це сподобалось, це стало моїм. І тут же ми створили локацію, де ми робимо букети, і тут же є місце, де ми проводимо зустрічі, майстер-класи, настільні ігри, у нас працює візажист, є в продажі дитячі іграшки, постійно робимо фото-дні. Мені тяжко прийняти той факт, що для людей існує асоціація, що поспілкуватись – це про каву. Не завжди. Каву можна з собою принести, тут заварити. Але для того, щоб мати атмосферне місце, не обов’язково відкривати кав’ярню. І чоловіки не менше люблять тут проводити час, ніж жінки. Ми влаштовуємо цікаві вечори, граємо у ігри. Але частково – це дівчаче царство. У мого чоловіка є гараж для хлопців, а в мене тут гараж з моїми дівчатами.
Я не можу сказати, що для мене це просто бізнес. Так, як я дуже люблю дарувати квіти, то часто дарую букети подругам.
«Букети, дешевші300 грн, не бачу сенсу робити. Все має свою ціну»
Це сезонний бізнес. Звичайно, у сезон весіль, свят таких, як День Святого Валентина, 8 березня – ми тут не відпочиваємо. Тут усе в букетах, навіть, важко пройти. Ще й останнім часом люди почали більше купувати квіти. Також ми не стільки займаємось продажем квітів, як продажем букетів. Ми саме їх створюємо. Тому не питаємо в замовника, з чого має складатись букет. У нас присутня нотка творчості. Максимум, чим ми цікавимось, це кольоровою гаммою та характером людини, для якої замовляють букет. Середній чек 400-500 грн. І ми пересталиробити великі об’ємні букети на маленьку ціну, бо через це дуже губиться цінність. Тобто ми започаткували таку новинку – мініатюрні невеличкі букети-компліменти, які дарують на побаченні, щоб не волочити великий оберемок квітів, коли люди хочуть прогулятись. Вони – не дорогі. Але букети, дешевші 300 грн, не бачу сенсу робити. Все має свою ціну.
Прорахувати не можна нічого. У мене був випадок, коли я зібрала дуже гарний дорогий букет і просто не вчасно чихнула, він вдарився об стіл і мені прийшлось переробити його з інших квітів. Тут, якщо правильно квіти виставляти, зачищати і зберігати, то проблем з немає, вони не такі вже й крихкі. Але як прорахувати усі ризики? НІЯК. Вимкнули світло, щось сталось з холодильником, впали квіти, залили водою, не правильно діставали, накрапали водою на бутон – все, це збитки.
Конкуренція у місті шалена. На критику реагую в силу свого характеру, по-різному. Одна справа, коли людина відмінний від мого смак, підходить до вітрини і мій букет їй не подобається, це в мене проблеми не викликає. Бо на кожен товар є свій покупець. Але було кілька випадків, коли я склала букети під замовлення для людей, але він їм не так сподобався, як я очікувала. То тут, звичайно, образливо. Але це не велика проблема. Бо підштовхує йти вперед, краще знаходити розуміння з клієнтами, вивчати психологію. Бо коли люди йдуть до лікаря, вони ж не розповідають, якими ліками їх лікувати. Коли люди йдуть до візажиста, то показують орієнтовне зображення, як вони хочуть виглядати. Власне, майстер бачить, як проявити для людини цей стиль. Так само мої люди, клієнти, довіряють мені і рідко критикують.
«Наша концепція – зберегти якнайдовше свіжість і якість квітів….»
У нашій справі мова йде не про моду, а про новинки. Все базується на класиці. Сказати, що троянда і хризантеми вже в минулому – дуже важко. І всі новинки починаються з класики. Тут більше має значення особистий смак – флориста і замовника. Я, наприклад, дуже люблю гвоздики, крім того зараз є дуже багато їх видів, це нереально крута квітка, безлічі сортів і кольорів. Але є клієнти, які її не люблять і я їх за це не засуджую. Сама ж я не дуже люблю троянду, для мене це не цікаво. І оберемок троянд для мене не флористика. Для продажу квітів це годиться. Я люблю міксувати. Поєднувати наші місцеві польові квіти з якимись екзотичними квітами з Кенії чи Голландії. Так ми показуємо, що є в нас і що можна привезти цікаве. От взяти голландські піони. Наші місцеві піони нічим не гірші, від імпортних. Так, вони швидше розпускаються і в’януть, бо вони не вирощуються в теплицях, в тих умовах, не так транспортуються, ці нюанси є. Але назвати піон якоюсь екзотичною квіткою вже не можна. Ними важко здивувати.
Чому я раніше не любила квіти? В силу своєї цікавості ще з дитинства, я завжди розбирала букети. І те, що я там знаходила, коли брали неякісну зелень, яка смерділа, я не могла любити квіти. Коли квіти були змазані клеєм, підірвані троянди чіплялись булавками, для мене це неприпустимо.
Ми не використовуємо скотч, бо він розриває стебло. І коли цей клей з нього потрапляє в стебло, квітка дуже швидко в’яне. І в тому місці, де вона пережата, вона – не п’є воду. Квіти вмирають. Важко мені було перевчитись. Коли я навчаю флористів сьогодні, я не даю їм використовувати скотч. Ним можна максимум скріпити плівку, але не квіти. В цьому і наша концепція – зберегти якнайдовше свіжість і якість квітів. Ми не використовуємо не свіжі квіти. Ті, що зламались чи пошкодились, ми не продаємо, а розставляємо в композиціях у студії. Їх ми не продаємо.
Ми не робимо оазиси. Бо ця піна не розчиняється у воді, це екологічна проблема, вона не продовжує життя квітам, а лише забруднює навколишнє середовище.
Для мене мертві квіти – це штучні квіти. Я їх дуже не люблю. Розумію, що зараз є дуже багато красивих штучних квітів, схожих на живі, але в них немає жодної енергетики. Для мене квітка – це спосіб життя. Ми бачимо, як квітка зароджується у бутоні, а квіти, що ми купуємо, потрапляють до нас у напівзакритому стані завжди. Тому в холодильнику ми якнайдовше заморожуємо ось цю їх молодість. І вже коли букет потрапляє до людини, він починає поступово розкриватись. В самій квітці ми можемо побачити всі стадії життя, як вона з бутона розпускається, набирається водою і починає в’янути. Дуже люблю квіти, що починають в’янути. Вони теж мають свій шарм. Тому в мене вдома квіти менше місяця у вазі не стоять.
-2:50
Інтерв’ю взяте у рамках «Думай руками» – проєкту ГО Платформа взаємодій «Простір» при партнерстві з UA: РІВНЕ – Суспільне мовлення. Це 10 історій локальних брендів, де одного разу мрія стала реальністю, де людина вийшла за рамки звичного аби створити дещо надзвичайне. У кожного свій шлях, він неповторний, сповнений пригод, втоми, ідей та пошуків. А яким буде твій?