Про авторський марафон “21 день без осуду”, інструмент Access Bars і методику його проведення, актуальність для кожної людини та важливість навчання цієї практики для дорослих та дітей говоримо сьогодні з Вікторією ЄРЕЙСЬКОЮ – тета-практиком, фасилітатором, людиною, яка має ліцензію на проведення навчання методу Access Bars, авторкою курсу “21 день без осуду”.
Унікальний марафон, що не тільки про осуд…
Хочу розказати про свій новий продукт – авторський марафон “21 день без осуду”. Вже стартував його п’ятий потік. Він дійсно унікальний за своєю структурою та специфікою і зовсім не схожий до будь-яких терапій, які існують. Тому що за цей 21 день насправді можна дуже багато пропрацювати й змінити у своєму житті, а головне – зробити це з легкістю. І ті, хто вже обрав для себе це, кажуть, що цей марафон не тільки про осуд, вірніше, і зовсім не про осуд. Учасники наголошують, що цікавилися безліччю інших методів, пропрацьовували себе, але це те, з чим дівчата мають значно більше легкості. Це підтвердження того, що техніки та інструменти, які я даю, вони про те, щоб не страждати, а забрати цю звичку зі свого життя. Говорю саме про жінок, бо 90 відсотків моїх клієнтів – саме жінки.
Усі ми прагнемо до успіху та власної реалізації, але буває, що ми боїмося чогось, хтось – публічності, хтось має страх проявлятися та заявляти про себе, маємо великі мрії, але тримаємо їх в собі, не робимо нічого для їх реалізації. То насправді це не про страх, а таким чином ми намагаємося оминути того моменту, щоб нас засуджували. Бо ж, погодьтеся, це дуже неприємно і всі ми стикалися з осудом у своєму житті, з критикою чи порівняннями в дитинстві та зробили це основами обмежень свого життя. І ми робимо все, щоб уникнути цього осуду, навіть зраджуємо себе, обираємо проживати не своє життя заради того, щоб нас похвалили, а не осудили вкотре.
Завершився вже четвертий потік цього марафону. Взаємодіючи з дівчатами та жінками, я можу аналізувати, що судимо ми себе набагато більше, ніж можемо уявити, і дуже мало себе визнаємо. У нас немає звички визнавати себе. Ми чекаємо, щоб нас визнав хтось і можна так прожити з цими очікуваннями все життя.
Вікторія Єрейська: Шлях до успіху починається з готовності до цих змін
Прожити, так і не пішовши за своєю мрією. Чекати визнання того, що “я хороша мама, дружина”, і не мати цього в самій собі – це насправді шлях в нікуди. Не всі люди знають, що їм треба визнавати когось, не всі знають, як це зробити, і коли ми можемо визнати себе – нас визнає ввесь світ. І тема осуду – вона не тільки про осуд себе, вона стосується всіх сфер життя.
Судимо себе за те, ким ми є і ким ми не є. Судимо себе за рішення у минулому та ті, які прийняті, а також за неприйняті, що ми зробили і не зробили. Судимо за втрачені можливості й тим самим живемо просто минулим. Замість того, щоб обирати своє сьогодні та своє майбутнє. А от коли ми перестаємо судити себе, свої відносини, інших, ми знаходимо ресурс на те, щоб реалізовувати свій власний потенціал.
Коли ж ми судимо себе, то зливаємо свій потенціал, граємо у труднощі.
На марафоні я даю дієві техніки вербальні насамперед, через які дівчата можуть відкрити себе собі справжню. Створити з собою нові відносини. Бо як свідчить практика, то багато хто з собою не має таких відносин. Немає цінності себе, впевненості та того самого почуття ніжності, турботи і піклування про себе. Якщо ми хочемо, щоб хтось нам дав ніжність, то варто запитати: “Чи я даю це собі, чи все ж осуджую?” То це відкриває нові можливості, учасниці починають дивитися не в обмеження, а в можливості, які відкриваються в їхньому житті. Вони дивляться в те, що раніше просто не помічали, бо змінивши автопілот судження себе на визнання, відкривають нові можливості!
Access Bars – метод, що змінює життя
На сьогодні мені б дуже хотілося, щоб кожна жінка мала у себе інструменти, завдяки яким вона могла б допомогти насамперед собі. Це дає жінкам більше усвідомленості в їхньому житті. Це руйнує ті усталені думки, коли жінки розраховували виключно на чоловіків, впродовж 10 років війни і особливо в період повномасштабного вторгнення хочеться, щоб жінки, які лишилися сам на сам з буденністю, у яких опускаються руки і вони шукають якоїсь допомоги, мали цю опору й підтримку всередині себе.
Зараз я навчаю прекрасної техніки Access Bars, яка дає можливість допомогти собі в будь-які моменти, допомогти своїм дітям, які також мають низку питань в різні періоди життя, а також відкривають нову професію. Моя місія, щоб кожна жінка могла себе реалізувати та себе знайти. Я дійсно навчаю тієї професії, яка зараз дуже затребувана і з часом буде ще більш потрібною в нашому суспільстві.
Жінки, чоловіки яких повернулися чи прийшли у відпустку, кажуть, що вони зараз з чоловіком ніби у різних світах. Ми ж прагнемо зберегти родину, налагодити взаємини, і саме моє навчання дає можливість допомогти собі та чоловікові, зберегти стосунки, порозуміння і часто сім’ю. Access Bars містять в собі дві складові. Можна робити просто “бари”, торкатися точок на голові. Це сеанс барів, а також – працювати вербально через запитання. Адже важливою відмінністю цього методу є саме усвідомлені запитання, які ми ставимо і не даємо на них відповідь, а залишаємо їх без відповіді та спостерігаємо, що після цього відбувається, які усвідомлення нам відкриваються. Ці запитання допомагають нам підсвічувати те, на що ми не зважали, відкривають для нас нові грані та змінюють погляд на цей світ. Вони наводять нас на розуміння того, що кожен з нас здатен створити те життя, про яке ми мріємо.
Водночас у більшості випадків це мануальна техніка, яка допомагає військовим і чоловікам, які повертаються з фронту. І це не просто слова, це вже перевірені випадки, які я спробувала на близьких та знайомих. Адже у військових є розрив між світами, це можна так назвати.
І коли кожна жінка буде володіти інструментом, який допомагає позбутися посттравматичного синдрому, то це змінить ситуацію.
Якщо говорити про те, хто може опанувати цю техніку, то це насправді здатна зробити будь-яка людина без винятку. Для цього не потрібно спеціальних передумов чи здібностей, має бути тільки бажання.
Батьки можуть обирати це навчання разом з дітьми, то дітки до 16 років можуть навчатися безплатно. Тим самим вони отримують набір вербальних, мануальних технік, маючи які, вони можуть допомагати собі справлятися з різними труднощами. Адже ми добре розуміємо, що діти не завжди хочуть щось розказувати батькам, не завжди вміють чи мають довіру до цього, бояться, щоб не сварили чи не засуджували. Ці мами, які проходять такі практики разом з дітьми, можуть краще налагодити комунікацію, це те, що дійсно об’єднує, приносить спільні захоплення та задоволення.
Я бачу, як ті, хто пройшли вже таке навчання, роблять процеси одне одному, і це нове коло інтересів.