Рівненщина не дарма славиться збереженням прадавніх ремесл. Тут відроджують бортництво – особливий вид бджільництва, давній промисел добування меду диких бджіл, що донедавна вважався частково втраченим. Але водночас не забувають та активно розвивають традиційне бджільництво. Рівненські бджолярі розташовують вулики поряд з оселями, на полях та у лісах. Усе заради смакового різноманіття кінцевого продукту. Лише за погодою та навіть рослинами, з яких бджоли збирають меди місцеві бджолярі можуть сказати, яким буде цьогорічний урожай.
Василь Корінець із села Тинне на Рівненщині вже понад п’ятдесят років займається бджільництвом. У нього є десяток вуликів біля дому і ще майже два десятки він розмістив у лісі, щоб отримувати мед із тамтешніх трав та дерев. Пан Василь охоче ділиться своїм досвідом та прогнозами на цьогорічний врожай меду.
За словами пана Василя, визначити, чи мед готовий до відкачування, можна за станом воскової покривки на рамці. Якщо рамка меду майже повністю запечатана воском, це означає, що мед достиг і його можна викачувати. Такий мед називають запечатаним, і саме він має найбільш насичений смак та аромат.
“В одній рамці може бути від двох до двох з половиною кілограмів меду. Важливо качати тільки стиглий мед, коли він повністю запечатаний,” – пояснює Василь.
Два роки тому Василь переніс 18 вуликів у ліс, де бджоли збирають нектар з дикорослих трав та дерев, що ростуть у цій заболоченій місцевості.
“Тут колись були поля, але тепер усе заросло, і бджоли мають багато джерел для нектару. Особливо багато тут росте Іван-чаю та крушини, яка цвіте протягом усього літа,” – розповідає пасічник. Окрему увагу Василь звертає на вербу козячу, яку він вважає надзвичайно цінним медоносом: “Цього року бджоли на вербу йшли особливо добре, так ніколи не було.”
Із дитинства Василь Корінець був захоплений бджолами. Це родинна справа, якою займався ще його батько, який понад 20 років працював пасічником у колгоспі.
“Я почав допомагати батькові ще у п’ятому класі. Відтоді бджоли стали моєю пристрастю,” – згадує Василь. – “Тепер, на пенсії, продовжую займатися пасікою. Це не просто робота, це те, що я люблю.”
Цьогорічні погодні умови значно вплинули на врожай меду. Спочатку весна була сприятливою, і бджоли активно збирали нектар. Проте, згодом почалися дощі, а літо принесло спеку. Як результат, Василь прогнозує, що цього року врожай меду буде на 40% меншим, ніж у попередні роки.
“Цього року я викачав близько 40 літрів меду, і це значно менше, ніж зазвичай,” – зазначає він.
Рівненщина, з її унікальними природними умовами, створює особливі можливості для бджільництва. Лісові масиви та заболочені території багаті на різноманітні медоноси, такі як Іван-чай, крушина і верба козяча. Завдяки цьому місцевий мед відрізняється багатим смаком і цілющими властивостями. Пасічники, як Василь Корінець, використовують ці переваги, встановлюючи свої пасіки у лісах і збираючи мед, який має унікальні якості.
На Рівненщині бджільництво має давні традиції, і ці традиції передаються з покоління в покоління. Збереження та розвиток цієї справи є важливою частиною місцевої культури. Василь Корінець, як і багато інших пасічників цього регіону, продовжує вести своє господарство, дотримуючись давніх методів і водночас адаптуючись до нових викликів, таких як зміна клімату і непередбачувані погодні умови. Його пасіка є прикладом того, як любов до справи та досвід можуть забезпечити стабільний результат навіть у складні роки.