Євген Іванович Шморгун, народжений 15 квітня 1940 року в селі Новожуків на Рівненщині, — відомий український письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч. За свої літературні й культурологічні здобутки він удостоєний численних престижних відзнак, зокрема премій імені Лесі Українки, Валер’яна Поліщука, Леоніда Куліша-Зіньківа та інших. Є Заслуженим журналістом України.
Перші враження про красу рідної природи формувалися в майбутнього автора ще в дитячі роки. Зростаючи поруч із давньоруським пересопницьким городищем, він змалку перейнявся легендами та переказами свого краю. Початкову освіту здобув у рідному селі, семирічку — в Пересопниці, де колись постало Пересопницьке Євангеліє — символ української державності. Саме сюди він повертався протягом усього життя, а у 1990 році став ініціатором встановлення пам’ятного знака на честь цієї видатної пам’ятки.
фото з libr.rv.ua
Середню освіту Євген Шморгун завершив у Білеві, опісля закінчив Дубенське медичне училище й працював фельдшером. Після служби в армії вступив на філологічний факультет Рівненського педінституту, де активно долучився до літературного життя. Уже студентом публікувався в журналі «Вітчизна» та щорічнику «День поезії». Тоді ж почав глибоко досліджувати творчість Валер’яна Поліщука, одного з представників «розстріляного відродження».
фото з libr.rv.ua
Згодом працював журналістом, очолював Рівненське обласне літературне об’єднання та був відповідальним секретарем обласної організації НСПУ. Значну частину свого творчого доробку присвятив дитячій літературі та пізнавальним текстам про природу Полісся.
Початок довгого літературного шляху
Його літературний дебют відбувся на початку 1970-х, коли в журналі «Барвінок» з’явилося оповідання «Грім». Невдовзі світ побачили перші книжки для дітей: «Зелені сусіди» (1978), «Що шукала білочка», «Дивосил-зілля» (1980), «Що сказав би той хлопчик» (1981), «Де ночує туман» (1984). 1978 рік став ключовим — київське видавництво «Веселка» випустило одразу дві його книги, які визначили основне творче спрямування автора: навчити дітей бачити й розуміти природу.
фото з libr.rv.ua
Однією з найпомітніших книжок письменника стала «Дивосил-зілля» — художньо-наукове видання з оповіданнями про рідкісні рослини, яке критики називали прикладом органічного поєднання мистецького й наукового підходів. У 1984 році Шморгуна прийняли до Спілки письменників України, а з 1989-го він очолював Рівненську обласну організацію НСПУ.
Знакові твори
У різні роки з’являлися його знакові твори: збірка «Вогник-цвіт», повість «Дорога до Іліона» про постать Гомера, повість «Плач перепела», драма «Кличу живих!», ліричні вірші та численні публіцистичні тексти. Особливої уваги заслуговує «Плач перепела» — один із перших в українській літературі творів, що чесно й проникливо осмислював драматичну післявоєнну історію Західної України.
Вагомою частиною спадщини Шморгуна стали його дослідження рослинної символіки. Книга «Мова зела», у якій поєднано фольклор, історію та ботаніку, принесла авторові державну премію імені Лесі Українки (2000 року). Це видання стало одним із підсумкових у більш ніж сорокарічній творчій діяльності письменника.
фото з 7dniv.rv.ua
Як видавець та редактор видавництва «Азалія», він відкрив шлях у літературу десяткам авторів і допоміг у створенні тритомника власних вибраних творів. Був серед засновників журналу «Погорина», укладав серію «Реабілітовані історією», опрацьовував архівні матеріали про УПА та політичні репресії.
Євген як Шморгун як дослідник творчості Валер’яна Поліщука
Євген Шморгун відомий також як дослідник життя і творчості Валер’яна Поліщука, Бориса Тена, Уласа Самчука. На основі зібраних матеріалів він підготував майже 20 документальних збірників та низку розвідок про малодосліджені сторінки української історії.
До 60-річчя письменника у видавництві «Азалія» вийшла книжка Григорія Дем’янчука «Євген Шморгун. Літературний портрет», що підсумувала його життєвий і творчий шлях.
Сьогодні ім’я Євгена Шморгуна пов’язують із глибоким осмисленням поліської природи, історії рідного краю та народної культури. Його твори входять до шкільних підручників, формують екологічне мислення й любов до рідної землі в юних читачів, а його внесок у розвиток української літератури та краєзнавства залишається вагомим і незмінним.
За повідомленням з ukrlib.com.ua.
