Роман із позивним «Сойка» — військовослужбовець 3-го батальйону 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь». До повномасштабного вторгнення він багато років мешкав у Чехії. Міг залишитися там, у безпеці. Але коли дізнався, що його син одним із перших пішов на фронт, не зміг залишитись осторонь.
«Я не міг сидіти там, коли син воює. Приїхав і став поруч із такими ж, як він».
Фронтовий шлях
Після прибуття в Україну Роман пройшов підготовку на Яворівському полігоні, згодом його перевели на Рівненський. Потім були окопи та бліндажі — Донеччина, Куп’янськ, Сумщина.
«Спочатку був на Яворівському полігоні, потім перевели на Рівненський. А далі окопи, бліндажі — Донеччина, Куп’янськ, Сумщина».
Два роки війни і місяць реабілітації
За два роки служби — десятки ротацій, нові позиції, втрати побратимів і біль, про який важко говорити.
«Було поранення. Реабілітація місяць. Тепер — обмежено придатний. Але служу далі. А хто, як не ми? Хто нас замінить?»
Війна, що змінила життя
Війна змінила не лише побут, а й коло спілкування. Залишилися лише ті, хто поруч у найважчі моменти.
«Друзі тут — справжні. Ті, що вдома лишилися, з ними вже нема про що говорити. Все відфільтрувалося».
Повернення додому
Після короткої відпустки боєць визнає — цивільне життя сприймається інакше.
«Мужчин нема. Самі жінки. Хотів більше з онуками побути».
Роман має трьох онуків — хлопчика і двох дівчаток. Найменша з них народилася вже під час війни.
«Вона мене не знала. Лише по вайберу бачила. Коли приїхав — спочатку боялася, потім привіталася. І вже треба було їхати назад».
«Коли все закінчиться, хочу просто додому»
Його бажання — звичайне, людське: спокій і дім.
«Коли все закінчиться, хочу просто додому. Закритися в хаті, ні з ким не говорити. Побути самому. Поспати. Додому. Просто додому».
Погляд у майбутнє армії
Роман переконаний, що майбутнє української армії — за професіоналами.
«Думаю, що майбутнє — за професіоналами. Один досвідчений боєць замінить десять необстріляних. Але без простих роботяг армії теж не буде. Хай буде, як в Ізраїлі — щоб кожен пройшов базову підготовку. Але кадрові — це мають бути ті, хто пройшов фронт. Бо ті, що бачили справжню війну, уже неправильно не мислять».
Біль батька, який втратив сина
«Сойка» говорить тихо, з глибокою стриманістю. За його спокоєм — біль батька, який втратив сина, але не зламався. Він не шукає слави, не говорить про героїзм — просто робить те, що вважає своїм обов’язком.
«Я мав можливість лишитись у Чехії. Але приїхав сюди, бо не міг інакше».
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони
“Захід” 104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Ми нещодавно публікували історію бойового медика з позивним «Ровер».
