Для Михайла Корилкевича 2025 рік виявився часом свідомих рішень та послідовної роботи на благо країни. Обіймаючи посаду голови ГО «Українська кооперативна федерація» та будучи засновником проєкту «Сімейні молочні ферми», він послідовно відстоював позиції українського молочного сектору на провідних міжнародних майданчиках. Його місія – показати закордонним партнерам справжній масштаб можливостей і водночас реальні виклики, з якими стикається вітчизняний агробізнес.
Михайло Корилкевич, голова ГО «Українська кооперативна федерація», ініціатор та засновник проєкту «Сімейні молочні ферми»
На міжнародній арені: від Давосу до Калгарі
Початок року ознаменувався участю у World Economic Forum у швейцарському Давосі. Діалог із політиками, членами парламентів, урядовцями та бізнесменами зосереджувався на перспективах України, можливостях інвестування в умовах триваючого конфлікту, питаннях довіри й ролі підприємництва у збереженні економічної стабільності. Від імені «Української кооперативної федерації» Михайло Корилкевич озвучив стратегічне бачення системного розвитку молочного сектору як одного з наріжних каменів продовольчої безпеки держави.
Упродовж усього року він активно працював у міжнародних інвестиційних колах. У Відні та Аліканте був у складі спільноти Board Business, паралельно взяв участь в окремому віденському напрямоку у взаємодії з UA EU Hub. Вересень був відзначений візитом до Праги, де відбулися зустрічі з підприємцями навколо тем бізнес-стійкості під час війни, репутації українських ініціатив та горизонтів довготривалого інвестування.
Помітною віхою став Economic Forum у Карпачі, де Михайло долучився до панельної дискусії «Agro XXI століття». Учасники обговорювали перспективи аграрного сектору як в Україні, так і у глобальному контексті: продовольчу безпеку, кооперативні моделі та значення невеликих і середніх фермерських господарств. Для голови «Української кооперативної федерації» це стало природним продовженням системної дискусії про аграрну сферу як фундамент країни не лише у воєнний час, а й у контексті подальшої відбудови.
Літо позначилося поїздкою до Канади, Калгарі, провінція Альберта, конвенція Rotary International. Саме там відбулося знайомство з Іваном Гевком та низка змістовних розмов про те, як міжнародні спільноти можуть підтримувати Україну. Канадський досвід відкрив нові грані розуміння інституційної довіри та стратегічного планування на тривалу перспективу.
Загалом упродовж 2025 року Михайло Корилкевич побував у 8 країнах. Проте важливо не кількість подорожей, а в люди, побудова довіри та колективна відповідальність за долю України. Усю міжнародну діяльність він провадив як від імені проєкту «Сімейні молочні ферми», так і «Української кооперативної федерації», що об’єднує українські родини, фермерів та громади. Цей проєкт був його ключовим аргументом і на форумі в Давосі, і в Карпачі, і в Празі, Відні та Калгарі.
Молочний сектор України: криза, що вимагає рішень
Молочна галузь країни підходить до 2026 року в стані докорінних змін. Перенасичення ринку сировиною, обвал закупівельних цін і одночасне подорожчання енергоресурсів та транспортування тиснуть на невеликих і середніх виробників. Галузеві експерти оцінюють, що приблизно 25% фермерських господарств ризикують припинити роботу через брак оборотних коштів і вкрай низьку рентабельність.
Статистика ілюструє драматичний розрив між витратами та виручкою: закупівельна вартість молока-сировини впала приблизно до 13,5 грн/кг, що становить зниження на 23%, тоді як безпосередні операційні витрати сягають понад 16 грн/кг. Виробники змушені працювати з від’ємною маржею — витрати суттєво перевищують надходження, що робить економічну стабільність практично недосяжною.
Сектор зіштовхнувся з переплетінням операційних та структурних труднощів. З операційного боку: тиск цін та зростання собівартості (зокрема додаткові витрати на генератори в період блекаутів), перебої з електроенергією, що гальмують переробку та відвантаження, а також слабкий внутрішній попит, зумовлений низькою купівельною спроможністю населення.
Додатково на галузь впливають: нестабільність експортних показників (у січні 2026 року зовнішньоторговельне сальдо молочної продукції вперше стало від’ємним), гострий дефіцит державних субсидій на утримання поголів’я та ринкових стабілізаційних інструментів, а також нагальна потреба переробних підприємств у технологічному оновленні.
Кооперація як модель виживання
Коли окремий фермер залишається віч-на-віч із ринковою стихією, змушений суміщати функції керівника, ветеринара, юриста й маркетолога одночасно, проєкт «Сімейні молочні ферми» пропонує принципово інший підхід. Йдеться про кооперацію нового зразка: фермери об’єднуються не лише задля колективного збуту, а й для нарощення спільного професійного ресурсу.
Поодинці фермер не здатен залучити кваліфікованого технолога, фахового юриста чи фінансового консультанта. Проте в межах кооперації кожен учасник отримує доступ до єдиної команди спеціалістів. Ветеринари й технологи відповідають за здоров’я стада та якість продукції, юристи й бухгалтери беруть на себе регуляторні та фінансові питання, менеджери забезпечують комерційний збут, договірну роботу та стратегічне планування. Система працює як єдиний організм, де кожен зосереджений на своїй сильній стороні.
Аналіз ринкових тенденцій засвідчує: у 2026 році визначальними чинниками виживання для молочного постачальника стають довготривалі контрактні відносини, оптимізація логістики, кооперативна взаємодія та незмінно висока якість сировини. Кооперація в розумінні СМФ – це не просто «здати молоко разом», а повноцінний обмін знаннями, компетенціями та інтелектуальним потенціалом, де 1+1 дає не 2, а 11.
Соціальна місія в умовах воєнного часу
Є вимір діяльності, який складно виразити цифрами, але який красномовно характеризує Михайла Корилкевича як особистість. Проєкт «Сімейні молочні ферми» та ГО «Українська кооперативна федерація», що є його структурною частиною, від початку повномасштабного вторгнення активно долучилися до благодійної діяльності. Зокрема цього року організація передала фінансову допомогу військовій частині у місті Рівне, яка піклується про родини безвісти зниклих та полонених.
Це не формальна доброчинність. Серед фермерів проєкту — жінки, чиї чоловіки вважаються безвісти зниклими. Вони на власних плечах тримають господарства, доглядають тварин, ростять дітей і не зупиняють справу своїх родин попри все. Підтримка цих сімей органічно вписується в саму суть проєкту. Сильна громада тримається доти, доки ніхто в ній не лишається на самоті.
Людина, яка будує зв’язки
Михайло Корилкевич зумів перетворити локальну ініціативу допомоги сімейним фермам на повноцінний голос українського молочного сектору на міжнародному рівні. На посаді голови ГО «Українська кооперативна федерація» та як засновник «Сімейних молочних ферм» він поєднує дві принципові ролі: практичну розбудову кооперативної моделі, що дає змогу фермерам вистояти в умовах цінового колапсу та війни, і стратегічну адвокацію інтересів галузі перед європейськими та світовими партнерами.
Його присутність на міжнародних економічних платформах – це не просто участь у заходах. Це цілеспрямована, крок за кроком, праця з формування довіри до українського агросектору, залучення інвестицій у критично важливий період та донесення до світової спільноти справжніх потреб українських молочних виробників.
В умовах, коли молочна галузь переживає одну з найгостріших криз за останній час, значення людини, здатної одночасно вибудовувати кооперацію на місцях і представляти інтереси сектору на міжнародних майданчиках, важко переоцінити.
Боротися наодинці – це героїзм. Здобувати перемогу командою – це стратегія.
Саме цю стратегію втілює Михайло Корилкевич, створюючи середовище, де світло кожної людини працює на Україну, навіть у найт
