Головний редактор ВД “ОГО”, викладач НаУ “Острозька академія”, секретар НСЖУ, керівник Школи універсального журналіста Віталій ГОЛУБЄВ висловив свої враження від виборчої кампанії в Рівному.
Ну, хто з кандидатів від Рівного покаже себе в старості — тренди так тренди, FaceApp так FaceApp! А, якщо серйозно, то хочу поділитись деякими враженнями від виборчої кампанії. Яка пройшла у Рівному значною мірою під знаком клоунади.
…Один рейтингоносний рівнянин довго думав, чи іти в депутати, а ми всі думали, що хто-хто, а він – точно піде. А потім, кажуть, вирішив, що в депутати балотуватися — це неминуче з кимось посваритися. І передумав.
Схоже, і інші кандидати провели кампанію за тим самим принципом. Забуваючи, що “хороша людина” і “політик” – це якщо не антоніми, то точно не синоніми. Хочеш бути хорошим — працюй, там де працюєш, виховуй онуків і виставляй в соцмережі фото з риболовлі. А в політику — не лізь. Вона — для зубастих. Які здатні і огризнутися, і вкусити, якщо треба буде.
Натомість ми отримали щось середнє між “Розсміши коміка”, “Голос. Діти” і конкурсом сімейних селфі. Мінімум конкретики — максимум “хі-хі-хі” та “мі-мі-мі”.
…Приблизно чверть століття порівняно нечисленна група національно свідомих бабусь по дорозі з недільного богослужіння встигає нав’язати пасивній більшості рівнян свій неоднозначний вибір — “парашутиста”, чи не єдине достоїнство якого полягає в приналежності до трендової на той момент партії. Як не київський просвітянин, то львівський футболіст. Як говорили в 90-ті, “за кого Василь скаже”.
Цього року в нас чи не вперше з’явився реальний шанс обрати рівнянина серед рівнян. Вибір — ого-го! Всі — свої. Молоді та енергійні. Ось тільки…
У виборчій кампанії 2019 року катастрофічно не вистачає змісту. Порядку денного. Конкретних питань: за що і проти чого виступає кандидат. Чому саме його ми повинні обрати. Чим саме він відрізняється від інших. І що саме він робитиме у парламенті.
Натомість ми бачимо нескінченні селфі. Відвідання фестивалів і концертів. Сімейні прогулянки. Обійми з бабусями. Загальні гасла — за все хороше проти всього поганого. Що завгодно, тільки не зміст.
Можливо, в мене мало інформації, але, як і більшість рівнян непенсійного віку, я орієнтуюсь не на безкоштовну макулатуру з наметів і телевізійну балаканину, а на борди і соцмережі. Тобто на те, що перебуває безпосередньо на моєму маршруті як споживача інформації.
Підозрюю, що таких як я — якщо не більшість, то доволі багато.
І що ви нам пропонуєте? Окрім кількох меседжів не найрейтинговіших кандидатів про гарячу воду і садочки — щось нічого не пригадаю. Та й те більше міських справ стосується.
Людина, яку ми в неділю оберемо народним депутатом, буде вирішувати питання державної ваги. Як домовлятися з Росією і чи домовлятися взагалі — де межа можливого компромісу? Люстрацію продовжуємо чи забалакуємо? Корупціонерів реально саджаємо чи створюємо черговий антикорупційний орган, щоб замилити очі західним грантодавцям? Що більше загрожує національній безпеці — приїзд чергового репера з Росії чи те, що реально не покарано жодного, хто розстрілював Майдан? Боремося з серіалом “Свати” чи з кумами-сватами, які дерибанять країну? Що по міграції: нехай далі їдуть на заробітки всі, хто хоче, чи стимулюємо створення робочих місць в Україні? Якщо другий варіант, то як саме?
З медичною реформою що: рухаємось далі, до страхової медицини, чи ставимо на паузу? Дванадцятирічна освіта — вона справді потрібна чи сільські школи вже завтра стануть філіями пологових будинків? Купівлю-продаж землі нарешті дозволяємо чи далі граємося в “не дамо продати святе”, коли насправді все давно і успішно продається і купується?
Я умисно загострюю, щоб показати рівень питань, з якими неминуче стикнеться майбутній нардеп з першого дня в парламенті. Де потрібно буде швидко і недвозначно визначатися. Мати сміливість. Мати позицію.
І щось я не бачу чітких відповідей на ці та інші болючі питання. Натомість кандидати дефілюють містом, ручкаються з перехожими, фотографуються на нескінченних концертах…
Я розумію, концерт — це класно: от хто б прийшов у Рівному на зустріч з Порошенком, якби не виступ гурту “Ot Vinta”?
Саме тому, до речі, я б заборонив поєднувати концерти з агітаційними зустрічами. Категорично. Щоб реально було зрозуміло: скільки людей прийшло на кандидата, а скільки — на караоке. Щоб натовп, який прийшов слухати “95 картал” чи “Океан Ельзи” не вводив в оману споживачів фейсбучної реклами, яким можна подати цю картинку як ілюстрацію популярності того чи іншого політика.
А насправді люди просто на шоу прийшли.
Але зараз таких обмежень немає. І ми далі фестивалимо. Замість того, щоб серйозно говорити про серйозні речі.
На мою думку, в майбутнього нардепа два основні завдання. Перше — це законотворчість в інтересах всієї держави. Тобто ініціювати закони самому та працювати над законами, які ініціюють інші. І друге — це використовувати всі законні важелі для лобіювання інтересів свого виборчого округу і вирішення його нагальних проблем там, де механізмів місцевої влади для цього недостатньо. Звісно, не фонтан у парку запустити. А, приміром, інвестору посприяти зайти в місто. Чи підключити всі важелі, щоб навести лад із забудовниками і перевізниками.
І саме про таку конкретику ми, на жаль, говоримо найменше.
Припускаю, що одна з причин того — рівень команд кандидатів: молоді люди, яких найняли для піару, часом просто “плавають” у серйозних питаннях, а самим кандидатам — у голову не приходить. Або їм просто бояться підказати бути серйознішими і конкретнішими — знову ж таки, через страх або недосвідченість.
Здавалося б, це очевидно: якщо говориш про “старі обличчя” – називай їх поіменно. Не сьогодні-завтра — місцеві вибори: кого протиставите діючому меру, якщо ви — такі прихильники “нових облич”?
Або: “злодюги” – це хто? Вони мають імена, прізвища, посади, назви фірм?
Які 3 чи 5 перших законів ініціюватимете? Що конкретно я як житель, приміром, мікрорайону “Північний” побачу через півроку Вашої законотворчості?
Зібралися в депутати — гроші ж підготували, правда? А законодавчі ініціативи?
Ну і так далі.
Мені як виборцю, за великим рахунком, усе одно, який кандидат турботливий сім’янин, прихильник здорового способу життя, любитель тварин тощо. Якого кольору його вишиванка і яку церкву він відвідує. І як він може запросто пройтись по вулиці, фотографуючись з усіма бажаючими. Може, в нього взагалі вишиванки немає. І телефон кнопочний.
Та нехай це буде противний зовні зануда-соціофоб, який, прийшовши до парламенту, тупо засукає рукави, вдягне окуляри і почне писати корисні закони для людей! І прискіпливо доколупуватися до кожної законодавчої ініціативи: це на користь людям чи ні? Це в інтересах моїх виборців-рівнян?
Нехай це буде “задрот”, який панічно боятиметься селфі, але не боятиметься завалити депутатськими запитами владні та правоохоронні структури так, щоб у Рівному не руйнувалися історичні будівлі й не занепадали земельні ділянки в самому центрі міста, які невідомо скільки років заростають бур’янами.
І тоді ми скажемо — депутат працює. Не на концертах — зарившись у папери. Заваливши помічників завданнями бігати по судах. Сміливо заходячи в найвищі кабінети можновладців і правоохоронців… ні, не селфі зробити, а з конкретними питаннями.
І ось тоді вже, коли буде чим похвалитися, – можна буде і заспівати, і станцювати, і з бабусями поселфитись. І навіть показати себе в старості. Якщо це, звісно, комусь ще буде цікаво.
Чимало дівчат можуть поділитися гірким досвідом, як обирали першого чоловіка — ну щоб веселий був, симпатичний, спортивний, підкачаний, у кампанії прикольний…
Коли ця дівчина вагітніє, її обличчя вкривається прищами і вона блює далі чим бачить — чи кожен “симпатичний і підкачаний” сидітиме і триматиме її за руку біля лікарняного ліжка?..
З часом інші критерії на перший план виходять.
Надійність. Турботливість. Відповідальність. Здатність забезпечувати сім’ю.
“А раніше мені такі хлопці нудними здавалися”, – кажуть такі жінки потім…
…До чого я все це веду? Та до того, що 21 липня, перед тим, як поставити галочку, згадайте: депутат — це не зірка інстаграму. Не “лапочка-мілашечка”. Уявіть свого кандидата (або іншого) — ЗАКОНОТВОРЦЕМ. Саме за цю роботу держава 5 років йому платитиме гроші. Ваші гроші. Наші гроші.
Ви б взяли цю людину на роботу писати розумні і справедливі закони?
Думаймо.