Багатовікову традицію серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району хочуть включити до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
На фото заслужений майстер народної творчості України Ніна Рабчевська демонструє процес серпанкового ткацтва під час виставки
Документи, що спільно підготували громада села, обласний центр народної творчості та Рівненська ОДА, вже пройшли погодження в Українському центрі культурних досліджень та очікують затвердження в Міністерстві культури. Тим часом, в області розробляють дорожню карту, яка популяризуватиме унікальну традицію.
Впродовж багатьох століть технологію виготовлення серпанкових текстильних виробів передають із покоління в покоління майстри села Крупове. Особливість серпанкового ткацтва це, власне, технологічний процес створення надтонкого полотна, а також художньо-моделюючі характеристики та біло-червона кольорова гама.
Вироби з «серпанку» мешканці рівненського Полісся використовували упродовж всього життя. На нього приймали новонароджену дитину, серпанковою наміткою покривали голови молодих під час весільного обряду. З «серпанку» шили святкові костюми, ходили до церкви, а також покривали тіло людини, що відходила у Вічність. Тож нині на Рівненщині прагнуть не лише зберегти це надбання, а й популяризувати – зробити туристичною візитівкою області. А також, номінувати серпанкове ткацтво до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО з метою захисту традиції цього унікального виду творчості поліщуків.
Вихованка гуртка серпанкового ткацтва Дубровицького історико-етнографічного музею
Нагадаємо, на Рівненщині, в селі Крупове Дубровицького району створили центр історії ткацтва «Серпанкове розмаїття» (2011 р.). Експозиційні розділи відділу «Серпанкове розмаїття» : «Історія села Крупове Дубровицького району Рівненської області», «З історії ткацтва та вишивання села Крупове», «Династії Крупівських ткаль та вишивальниць», «Кращі роботи юних ткаль та вишивальниць».