Після закінчення середньої школи, у 1971-1973 роках служив у лавах Радянської армії. Працював слюсарем у Ковельському вагонному депо.
Релігійна діяльність:
Тезоіменитство — 13 липня.
1975 року вступив до Одеської духовної семінарії, після закінчення якої, 1979 року, був зарахований до Московської духовної академії. Академію закінчив 1983 року з вченим ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу: “Нямецький монастир в історії Руської і Румунської Церков”.
16 жовтня 1983 року був висвячений у сан диякона, а 18 жовтня того ж року — в сан священика. Відряджений на парафіяльне служіння до Спасо-Преображенського храму селища Стара Вижівка Волинської області, став настоятелем.
У березні 1989 року призначений секретарем Волинського єпархіального управління, а у вересні того ж року призначений настоятелем Троїцького кафедрального собору Луцька.
15 квітня 1989 року возведений у сан протоієрея.
22 грудня 1989 року священик Віктор був пострижений у чернецтво з ім’ям Варфоломій на честь святого апостола Варфоломія. 18 січня 1990 року возведений у сан архімандрита.
24 лютого 1990 року хіротонісаний в єпископа Волинського і Рівненського. У квітні того ж року відбувся поділ Волинсько-Рівненської єпархії на Волинську і Рівненську. Преосвященний Варфоломій залишився керувати Волинською єпархією з титулом єпископа Волинського і Луцького.
У період з 1990 по 1992 рік — ректор Волинської духовної семінарії.
У серпні 1992 року представники УПЦ-КП за негласної підтримки місцевої влади захопили в Луцьку кафедральний собор, єпархіальне управління і приміщення духовної семінарії. На прохання єпископа Варфоломія, в серпні 1992 року він був переміщений на Миколаївську кафедру з титулом єпископа Миколаївського і Вознесенського.
У червні 1993 року владика Варфоломій стає єпископом Сумським і Охтирським.
27 липня 1995 року повернувся на Рівненську кафедру, якою керує до сьогодні.
23 листопада 1996 року возведений у сан архієпископа.
28 серпня 2014 року возведений у сан митрополита.
Погляди і праці:
Архієпископ Варфоломій є ідейним прихильником автокефалії Української Православної Церкви. Він виступав на підтримку автокефалії на Архієрейському соборі РПЦ 1992 року, де попереджав про небезпеку поширення розколу (на той момент суто галицької УАПЦ) на Східну Україну. Таким чином, він передбачив появу і поширення УПЦ-КП. Після захоплення Луцького кафедрального собору і єпархіального управління, що супроводжувалось насильством, владика перестав бути таким активним прибічником автокефалії, як раніше.
“Нямецький монастир в історії Руської і Румунської Церков” (1983) — кандидатська дисертація