Коли почалася повномасштабна війна, Михайло Степанів не вагався ні хвилини. Повернувшись із роботи, він просто пішов до військкомату — без роздумів, без дзвінків, без очікування.
«Я думаю, всіх мало спонукати — війна в країні. Приїхав з роботи й одразу пішов. На другий день уже був у війську», — згадує «Майкл», як тепер називають його побратими.
Бойовий шлях
Відтоді його шлях — це фронтові позиції, ротації, окопи й короткі хвилини тиші між обстрілами. З перших днів служби він перебуває у складі 2-го батальйону 104-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь».
«Просто навчився цінувати життя. І взагалі — що ми їмо, чим дихаємо. Бували моменти, коли не було ні води, ні їжі. І тоді розумієш, що прості речі — найцінніші».
Фото з facebook.com/TerritorialDefenseForces
У мирному житті працював будівельником
У мирному житті «Майкл» працював будівельником. Каже, це була чесна й конкретна праця руками. Тоді все здавалося звичним — аж поки не довелося жити під вогнем і зустрічати світанок не з кавою, а зі зброєю в руках.
«Побратим — це людина, якій можна довірити життя. Хто поруч, той і є твій побратим», — говорить військовий.
На фронті він зрозумів: справжня сила — не лише у зброї, а у взаємній підтримці. Там, де все вирішують секунди, довіра важить більше за будь-який наказ.
«Я ради них служу. Це — моя мотивація»
Дома на «Майкла» чекають дружина і донька. Спілкуються нечасто, але кожна розмова — важлива.
«Я ради них служу. Це — моя мотивація», — каже він.
Про майбутнє говорить стримано: не будує далеких планів, не загадує наперед. Лише додає, що «ще треба дослужити, а далі буде видно». Та одне знає напевно — байдужим не залишиться.
«Не забувайте, що йде війна. Легше боротися, ніж чекати. Бо якщо ми не будемо боротися — боротися доведеться нашим дітям».
Його слова короткі, але в них — упевненість людини, яка пройшла крізь страх і втому, але не втратила сенсу. Один із тих, хто не називає себе героєм. Просто чоловік, який у потрібний момент зробив єдино правильний вибір.
104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
Читайте також: Замість спокою в Чехії — фронт і обов’язок: історія українського Захисника
