У Рівному сьогодні зранку подавали не лише каву і круасани, а й духовну єдність. Після тривалої паузи у місті вирішили відродити традицію молитовних сніданків — заходів, де поруч із молитвою традиційно збираються політики, військові, бізнесмени і представники церков.
Цьогорічний Рівненський молитовний сніданок зібрав духовенство, представників влади, військових, енергетиків, медиків, підприємців і громадських діячів. Учасники молилися за мир, Україну та українців, ділилися особистими історіями віри і говорили про відповідальність кожного у час війни.
Окремим емоційним моментом став символічний стіл пам’яті. У залі залишили порожні стільці з формою медика, військового, рятувальника, поліцейського, спортсмена і журналіста — як нагадування про тих, хто вже не прийде ні на сніданок, ні додому.

Начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль під час виступу нагадав, що молитва сьогодні — це не лише традиція, а й необхідність.
«Сьогоднішня ніч на Рівненщині знову була непростою. Саме в такі моменти особливо усвідомлюєш, наскільки важливі молитва і люди, які поруч. Молитовний сніданок – це майданчик для щирої розмови про цінності та відповідальність, про наше сьогодення та майбутнє. У його центрі – молитва, під час якої ми згадуємо тих, хто загинув, та просимо у Бога сил тим, хто нині на фронті. Цю традицію будемо продовжувати. Адже в умовах війни молитва – це теж наша зброя», — зазначив він.

Поки в з алі молилися за єдність, поза його межами рівняни чубилися… за список запрошених.У соцмережах містяни активно цікавилися, хто ж потрапив до числа тих, кому дозволено молитися зранку разом із владою. Бо традиційно молитовні сніданки – це події з обмеженим доступом.
Ми маємо списки присутніх, вони були розділені за конкретними столами.


Попри повагу до самої ідеї заходу, багато рівнян кажуть: молитовні сніданки мали б бути відкритішими. Бо молитва – це точно не той формат, який потребує списків, акредитацій і посад. І якщо традицію вже відродили, то, можливо, наступного разу варто подумати про більш відкритий формат. Щоб помолитися за Україну могли не лише депутати, чиновники і бізнес, а й ті, хто справді має в душі набагато більше духовності.


