— Анастасіє, сьогодні у вас день народження. З якими думками і настроями зустрічаєте цей день?
— Насамперед із вдячністю. За родину, за можливість творити, за людей поруч. І, мабуть, із ще більшим бажанням робити більше для свого міста і людей. Для мене це не просто дата, а ще одна точка, з якої хочеться рухатися вперед.
— Ваш творчий шлях розпочався з архітектури. Чому обрали саме цей напрям?
— Я навчалася на архітектурі, тому що мене ще зі шкільних років цікавила архітектура нашого міста, особливо архітектурні пам’ятки. У них є щось особливе — деталі фасадів, лінії, характер.
Але після літньої практики, коли потрібно було намалювати 22 роботи різними техніками, я зрозуміла, що малювання мені ближче до душі. Хоча бакалавра завершила саме на архітектурі, згодом отримала ступінь магістра образотворчого мистецтва, бо мені було цікаво працювати з дітьми і передавати їм любов до творчості.
— Пам’ятаєте свій перший великий стінопис?
— Так, це був стінопис до Дня родини із зображенням сім’ї. Це була моя перша робота такого формату і знайомство з новими фарбами. Було дуже хвилююче і водночас цікаво. Потім були невеликі розписи у 24-й гімназії Рівного. Але найбільш знаковою для мене стала робота «Збудуємо світле майбутнє разом» у шостому корпусі НУВГП, виконана у 2022 році. Там я зобразила карту України і студентів та випускників інституту будівництва та архітектури, які сьогодні або боронять країну, або допомагають її відбудовувати. Я дуже хочу і вірю, що студенти архітектури ще поїдуть на пленер у вільний Крим.
Цей стінопис створювався у складний час — під постійні обстріли. Я завершила його буквально за кілька годин до тотального блекауту. Саме тоді зрозуміла, що масштаб мені піддається, і що навіть на великих площах я хочу зберігати деталізацію.
— Ви також проводите багато майстер-класів для дітей. Як з’явилася ця ідея?
— Після народження доньки мій напрямок трохи змінився. Мені дуже хотілося, щоб війна не забрала у дітей дитинство, світлі емоції і спогади. Тому я почала проводити майстер-класи: розпис еко-торбинок, створення листівок аквареллю, кавові малюнки, розпис гіпсових фігурок, новорічних кульок.
Найцінніше після таких зустрічей — це обійми дітей і їхні слова вдячності. Часто доєднуються навіть батьки і бабусі. Це дуже тепла атмосфера.
— Ваша діяльність не обмежується творчістю. Ви активно займаєтеся волонтерством.
— Я зрозуміла, що не можу сидіти склавши руки, коли військові нас захищають. Почала розписувати гільзи і тубуси.
Також разом із молоддю ми встановили Національний рекорд «Україна в долонях» — створили прапор України розміром 2 на 2,80 метра з відбитків долонь. Участь взяли понад 600 людей. Це ще раз довело, що наша молодь дуже сильна.
Саме тому я стала депутаткою Молодіжної ради, щоб разом змінювати місто.
— Як у вашому житті з’явилася журналістика?
— Спочатку з цікавості — я долучилася до медіавідділу Молодіжної ради. Потім закінчила курс «Юридична журналістика» у НУВГП. Згодом почала співпрацювати із сайтом «ОГО». Спочатку було складно, бо я любила малювати і фотографувати. Але писати — це був новий виклик. Пізніше почала вести рубрики «Фото дня» і «Відео дня», де ділюся краєвидами Рівного, цікавими фактами, старими і сучасними фото міста. Для мене це про любов до Рівного і бажання показати його красу.
— Нещодавно ви отримали стипендію міської ради. Що це означає для вас?
— Це дуже важливо для мене. Це про те, що моя діяльність у Рівному помітна і цінна. Я отримала стипендію у сфері культури «Талановиті діти та обдарована молодь».
Це додає наснаги не зупинятися.
— І на завершення — про мрії. Які вони сьогодні?
