Анатолій Руденко тримав у руках серце Миколи Амосова

Щасливе
02.04.2018  12:24

Анатолій Руденко тримав у руках серце Миколи Амосова

Вже багато років  провідний кардіохірург України, член-кореспондент Національної академії наук, заслужений діяч науки і техніки України Анатолій Руденко рятує хворих. Понад 5000 сердець в різних куточках світу б’ються завдяки його ювелірній роботі, – інформують Вісті Черкащини.

Довелося лікарю тримати в руках і серце свого вчителя Миколи Амосова. У 1998 році він домовився з відомим німецьким кардіохірургом професором Кйорфером про операцію видатного українського вченого у його клініці, і сам брав участь у ній в складі бригади хірургів. Амосов був і залишається для Анатолія Вікторовича не лише прикладом високого професіоналізму, а й зразком чесності й порядності – академік ніколи не брав грошей за операції і суворо карав хабарників.

– Анатолію Вікторовичу, чи можете ви сьогодні, слідом за своїм знаменитим учителем Миколою Амосовим сказати: “Хірургія стала моїм стражданням і щастям”.

– Так. І красномовним підтвердженням цьому сьогодні є всесвітньовідомий інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова, де я працюю. З Миколою Михайловичем я вперше зустрівся далекого 1978 року, і з того часу мої страждання і щастя – не роздільні. Операції на відкритому пульсуючому серці інколи можуть тривати цілу добу. Бригади хірургів змінюють одна другу. Я, зазвичай, беру участь у заключному етапі – вставлянні стента чи шунта. Успішне завершення операції це і є щастя.

– У чому ж особливість операції на працюючому серці? – цікавлюсь у співрозмовника.

– Ще десять років тому це видавалось чимось неймовірним. Уперше в світі цей новітній метод оперування застосували в нашому Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова. – Пояснює Анатолій Руденко. – До нього вдаються при ішемічній хворобі серця.

Як на мене, найкращий результат від операцій на працюючому серці – це зменшення кількості летальних випадків у десятки разів. Приміром, у 2000 році рівень смертності після операцій становив 13–15 відсотків. Наразі цей показник зведений практично до нуля. Крім того, використання нового методу дозволило збільшити кількість операцій. Адже в Україні налічується до десяти мільйонів людей з ішемічною хворобою серця. З них майже два мільйони потребують хірургічної допомоги. Щороку ми можемо її надавати 25 тисячам хворих. Черги у нас чекають щонайбільше півтора місяця. Це вже нормально – у тій же Британії, приміром, утворюються тримісячні черги.

– Отже, у нас кардіохірургія сягнула, не на словах, а на ділі світового рівня?

– За деякими напрямками ми навіть попереду всієї планети. Візьмемо для прикладу інфекційний ендокардит – це коли прямо на серце, яке гноїться, ставимо клапан. Спочатку смертність сягала 18–20 відсотків, а нині – лише 1,5. У країнах Західної Європи і Америки значно гірші показники. Або візьмемо аневризму лівого шлуночка серця. Це ускладнення після інфаркту. Метод з корекції аневризми, розроблений мною, не має аналогів у світі. Знову таки, американська клініка проліковує одного-двох хворих на рік, а ми – до 2000. Що не кажи, в українських кардіохірургів колосальна практика, досвід. Жодна клініка за кордоном не виконує такої кількості операцій. Але там, слід визнати, і не доводять серце до такого стану, як у нас…

– Що ви маєте на увазі?

– Населення в нашій країні не вельми обізнане зі своїми серцевими проблемами. Люди, особливо в сільській місцевості, – наші потенційні клієнти. Куріння, зловживання алкогольними напоями, ігнорування фізкультури і спорту, стресові ситуації неминуче приводять до лікарняного ліжка. Наш інститут ніколи не відмовляв у наданні допомоги, не вимагав якихось направлень з районних лікарень. Якщо пацієнт громадянин України – операція за кошти держави, якщо іноземець – плати гроші. У нас часто лікуються громадяни з арабських країн і країн колишнього СРСР.

Зазначу, що з Черкаської області хворих у нас майже не буває, адже там функціонує один з найкращих в Україні кардіоцентрів, куди часто виїжджають для надання консультацій і оперування найкращі фахівці нашого інституту.

– Анатолію Вікторовичу, а чи можлива масова пересадка серця вже в найближчому майбутньому

– У цій проблемі більше популізму, ніж здорового глузду. Звичайно, роблячи такі операції, можна підняти імідж клініки, країни. Але вони надто дорогі і, зважаючи на брак органів для пересадки, не можуть розв’язати проблем більшості хворих. Виходом із ситуації може бути штучне серце. Ми вивчаємо досвід італійських кардіохірургів, які почали його застосовувати на практиці.

Анатолія Вікторовича не раз кликали працювати за кордоном. Перед ним відчинені двері провідних кардіологічних клінік США, Франції, Німеччини. Але, щиро зізнається, його ніколи не вабили чужі краї та шалені гроші. Каже, цікаво працювати на своїй Батьківщині, для своїх людей, і одержувати від того задоволення. Тим паче, що в родині всі однодумці і займаються однією справою – дружина Надія – дитячий кардіолог, а син Сергій – кардіохірург, кандидат медичних наук.

Професор Руденко, у якого планові операції розписані на рік уперед, незважаючи на щільний графік симпозіумів, конференцій в Україні і за кордоном, читання лекцій і написання наукових праць, знаходить час, щоб відвідати рідну Черкащину, безвідмовно консультує хворих, яких направляє обласний кардіоцентр.

Хвороби системи кровообігу займають перше місце в структурі поширеності, захворюваності, смертності. Так, в Рівненській області, станом на 1 січня 2018 року зафіксовано 565 тисяч пацієнтів із хворобами системи кровообігу.

Нагадаємо, що нещодавно Анатолій Руденко відвідав Рівне, знаний хірург виступив спікером на V  обласній медичній конференції «Лікування та профілактика хвороб системи кровообігу у Рівненській області».

Автор: Олександр ЩЕРБАТЮК

, , , , , , , переглядів: 1 226

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *