Свій позивний Володимир отримав ще на початку служби. Каже, що жартома любив підколювати побратимів чи створювати містичну атмосферу — тож за ним і закріпилося прізвисько «Барабашка».
Про це розповідають у 104 бригаді ТРО “Горинь”
До війська хлопець пішов у лютому 2022 року, коли йому було лише 20. «Чесно — не шкодую. З першого дня з хлопцями, знаю всіх», — каже боєць. Майже півтора року він провів на Донецькому напрямку, де було і важке, і світле. Згадує навіть бойового кота на прізвисько Лахматий, який завжди був поруч із підрозділом і навіть лежав біля поранених до моменту їх евакуації.
«Негативу вистачало. Але ми завжди трималися на позитиві, не падали духом», — говорить Володимир. Для нього бойове братерство — це ті, хто поруч у найважчі хвилини. «Вони підтримають словом, ділом, порадою. Це справжня сім’я».
До армії він навчався на тракториста, але навчання не завершив. Проте має іншу мрію — після війни створити власну пасіку. «З дитинства мене тягнуло до бджіл. Сусід займався, я бігав, дивився. Тепер читаю книжки, замовляю літературу, готуюсь. Це ціла наука».
У Володимира є брат, який також воює і вже тричі був поранений, але повернувся у стрій. «Ми з ним на зв’язку щодня, підтримуємо один одного», — ділиться «Барабашка».
Сьогодні Володимир — командир відділення та головний сержант взводу. Визнає, що керувати людьми непросто, але жартує: «Чесно, мені легше буде з бджілками, ніж із людьми».
«Хочу побажати всім терпіння, щастя. Щоб усі повернулися живими й здоровими. І щоб ця війна скоріше закінчилася», — говорить боєць.
«Барабашка» — це приклад юнака з гумором і силою, який пройшов фронт у 20 років і вже сьогодні будує плани на мирне життя.
Читайте також: «Я обрав 104-ту — і не пошкодував». Історія «Пумби»
«Розбійник»: історія воїна 104-ї бригади тероборони «Горинь»
