Його витримка — як броня, загартована роками боїв. Дев’ять років війни залишили за його плечима Майорськ, Промку, Авдіївку, Херсон, Серебрянський ліс, Бахмут. Поранення він отримав під Іванівським, а сьогодні стоїть на варті неба у складі вогневої групи 104-ї окремої бригади Сил тероборони «Горинь». Його звати Мирослав Дмитрук, позивний «Шустрий».
На фронт він пішов ще у 2015-му — добровольцем до 25-ї десантно-штурмової бригади.
«На війну йшов молодим і дурним. Хотів екстриму. Але й розумів: біда в державі. Хто, як не я?» — згадує боєць.
Перші бої — в Майорську, Авдіївці, на Промці. Після демобілізації, коли народився син, здавалося, що війна вже позаду. Але повномасштабне вторгнення перекреслило плани.
«23-го лютого подзвонили: “Збирайся”. 24-го я вже був у військкоматі. І знову — на війну», — пригадує він.
Щоб повернутися на передову, йому довелося докласти зусиль. Врешті-решт, опинився у складі 80-ї ДШВ. Найскладніші епізоди — у спогадах про бої в Серебрянському лісі.
7 лютого 2023 року, під Іванівським, під час штурму він отримав поранення.
«Міна лягла поруч. Голова гуде, коліно не тримає — але ти йдеш. З дев’ятнадцяти тоді повернулось дев’ятеро…» — розповідає воїн.
Після операції та лікування вирішив продовжити службу вже в лавах 104-ї бригади. Нині він захищає небо від «шахедів» у зенітно-кулеметному взводі.
«Сім’я — це тут. Тут ми прикриваємо один одного. Я хлопцям завжди кажу: не замикайтесь. Інакше зламаєтесь», — ділиться бойовим досвідом.
І додає пораду для тих, хто тільки готується до війни:
«Готуйтесь. Вчіться. Тримайте форму й вимагайте від інструкторів на БЗВП більше. Бо від цього залежить, чи повернетесь живі».
104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”