Леонід, відомий за позивним «Кардан», — доброволець, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Його шлях проліг через гарячі точки — Донеччину, Костянтинівку, Куп’янськ і Сумщину. У його словах — спокій і виваженість людини, яка відчула війну на власній шкірі. Важке поранення, місяці реабілітації, але дух бійця залишається незламним. «На початку вторгнення сам пішов. Вивчали міномет — і відразу до роботи».
Спочатку полігони, потім війна
«Усе починалося з полігонів — Яворів, Рівне. Потім — передова. «Працював на 80-му й 120-му мінометі: координати, коригування», — згадує він.
Життя під прицілом ворожих дронів і артилерії вчить не боятися, а жити в ритмі війни. «Дрон висить — жужжить без упину. Бліндаж трясе, земля сиплеться зі стелі. Прильоти поруч, але тримались. Інакше — ніяк», — ділиться «Кардан».
На фронті, каже боєць, рятує гіркий, але щирий сміх. Війна нещадна навіть до тих, хто віддав їй усе. «Було отруєння газом, в усіх боліла голова. Іншим разом приліт перекинув техніку. Витягли — і знову до роботи. Бо більше ніхто не зробить. Вижив і добре», — розповідає він.
Накрило уламками
Під час одного з виїздів Леоніда накрило уламками. «Оглушило — подумав, що ногу відірвало. Далі: турнікет, евакуація. У лікарні поставили апарат Ілізарова», — згадує той день.
П’ять місяців операцій, болю й терпіння. Нині «Кардан» проходить реабілітацію. «Болить, особливо на холоді, але терплю. Знеболювальний не п’ю. Головне — живий», — говорить він із твердістю.
До війни Леонід був будівельником і трактористом — людиною, яка зводила будинки власними руками. Війна змінила його життя, але не зламала характеру. «У житті все будував сам — і на війні працював так само. На військовій службі людей не вистачає, роботи — тьма. Хто хоче до нас у підрозділ — завжди раді. Тримають прості роботяги. З такими — у вогонь та воду не страшно», — зазначає він.
Надихає онука
У найскладніші моменти Леоніда надихає онука. «Моя внучка Олександра — першокласниця. Каже: “Мені в школі подобається”. Читає й пише краще за всіх. За таких і стоїмо», — з теплом розповідає боєць.
Мрії «Кардана» прості й щирі. «Хочу на море. Хоч раз у житті. А потім — просто додому. Закритися в хаті, поспати, побути самому. Тиша теж лікує», — ділиться він.
Погляд на реальність – тверезий і виважений
Погляд на реальність у Леоніда тверезий і виважений. «Майбутнє — за професіоналами. Один досвідчений боєць замінить десяток необстріляних. Якби у нас було, як в Ізраїлі: базову підготовку — всі, а кадрові — ті, хто пройшов фронт», — підсумовує він.
Ця історія — про незламність, витримку й тиху силу тих, хто тримає фронт заради майбутнього України.
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Ми нещодавно публікували історію бійця-добровольця з позивним «Майкл».
