Дмитро з позивним «Бражин» — боєць 59-го окремого батальйону «Поліська Січ» 104-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. У перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно прийшов до військкомату. Без вагань.
За понад два роки війни він пройшов бойові напрямки Запорізької, Херсонської, Донецької та Сумської областей. Але найбільше, каже, війна навчила цінувати звичайні речі.
«Ми раніше сприймали життя буденно, а тепер розумієш, що найцінніше — це час із близькими».
Серед моментів, які врізались у пам’ять — ситуація, коли Дмитро під обстрілами витягнув пораненого побратима з-під ворожого дрону.
«Побратимство — це готовність прикрити й витягти. Це не слова — це дія».
Та найважче, каже боєць, бути батьком на війні. Його донька Кіра щойно закінчила перший клас. Дмитро бачить її дитинство на фотографіях, але саме вона — головна мотивація триматися.
«Бути батьком на війні — це жити між двома світами. І повертатися, щоб донька мала дитинство, а не руїни».
Дмитро «Бражин» служить у лавах 104-ї бригади тероборони «Горинь», яка входить до Регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
Читайте також: «Лісник», який вже 11 років на захисті України