«Еней був парубок моторний…» — ці слова з «Енеїди» Котляревського точно описують Назара. 31-річний медик із Дубна до війни поєднував роботу в кількох клініках, викладання студентам та стажування. Тепер він служить у 104-й бригаді територіальної оборони «Горинь», де працює анестезіологом і допомагає пораненим у найскладніших умовах.
Назар «Еней» виріс у сім’ї лікарів і змалку бігав коридорами лікарні. Уже в 12 років знав, як вводити голку у вену, тож вибір професії був очевидним: анестезіологія, реанімація, інтенсивна терапія — там, де найгарячіше.
Під час пандемії COVID-19 він працював у реанімації, що стало справжнім випробуванням і допомогло сформувати швидкість ухвалення рішень у критичних ситуаціях. Інтернатуру проходив у Рівному, Луцьку та Львові, працював із гнійною хірургією, діабетичними ампутаціями, штучною ниркою та реанімацією. У мирному житті Назар «Еней» мріяв про трансплант-координацію, проте війна змінила його плани.
Від лікарні до медроти 104-ї
З першого дня повномасштабного вторгнення Назар «Еней» пішов у військкомат. Після завершення навчання через тиждень він опинився в медроті 104-ї бригади. Тут він сам обрав, де служити, залишаючись лікарем на фронті.
Ціна життя
«Бойова травма — це завжди серйозно. Але коли боєць приїжджає ледь живий, а їде стабілізований — ось це мотивує», — розповідає Назар «Еней».
Він уперше працює на одному операційному столі з хірургами, яких раніше бачив лише на конференціях. Цей досвід неоціненний і недоступний у мирному житті.
Історії війни
Війна переплітає особисті історії з професійними. Одного разу на стабілізаційний пункт привезли пораненого, якого Назар «Еней» не впізнав. Пізніше він з’ясував, що це його друг дитинства, з яким вони виросли по сусідству.
«Війна розводить людей різними дорогами, а потім раптом зводить знову», — каже медик.
Є й інші теплі історії. Одного разу привезли двох собак: одного вдалося врятувати і він став своїм, іншого — не змогли.
«На війні такі моменти часті, але ми завжди боремося до останнього», — додає Назар «Еней».
Майбутнє без ілюзій
Назар «Еней» живе сьогоднішнім днем, але вже мріє про майбутнє після Перемоги: працювати в приватній медицині, розвивати власний напрям і будувати систему без бюрократії, але з фахом і порядністю.
Він радить молодим медикам не боятися служби: «Армія — це шанс професійно вирости так, як у мирному житті ніколи б не виріс». Підтримка родини — його тил: дружина привозить на фронт борщі та сюрпризи, мама займається ветеранами, сестра й шваґро завжди поруч, а домашній «контактний зоопарк» додає тепла.
«Війна виграється не лише зброєю, а й інтелектом. Якщо ти лікар і можеш рятувати — твоє місце там, де твої руки справді потрібні», — підсумовує Назар «Еней».
Історія Назар «Еней» показує, що справжній патріотизм і професіоналізм проявляються не лише на словах, а у дії — рятуючи життя там, де це найбільше потрібно. Його шлях від мирної медицини до фронтової реанімації демонструє, що сила духу, відданість професії та підтримка рідних здатні перетворити будь-які випробування на можливість допомогти іншим і робити світ кращим.
Джерело: Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід»
104 бригада тероборони ЗСУ «ГОРИНЬ
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали про «Розбійника»: історію воїна 104-ї бригади тероборони «Горинь». Також читайте про те, як на Рівненщині військові можуть скористатися безкоштовним зубопротезуванням.
