Олег на позивний «Граф» — один із тих, хто зустрів повномасштабне вторгнення без вагань. У мирному житті він мав бізнес і обережно вибудуваний світ із планами на майбутнє. Але 24 лютого 2022 року все змінилося: вибухи на Київщині, зброя в руках і рішення, яке не потребувало роздумів. Уже 25 лютого він стояв у строю.
Від столиці до Донбасу: шлях, що перетворив цивільного на воїна
Оборона Києва стала точкою, де він остаточно переступив межу між «мирним» і «військовим» життям. Далі — Донбас: Часів Яр, Іванівське, штурмові бригади, стабпункти. Спершу кулеметник і старший групи, згодом — медик, хоч на початку таке рішення було майже випадковим.
«Нам сказали: хто вміє з комп’ютером — у штаб, хто на кухню — туди. Хто вміє в медицину? Я просто лишився», — згадує він.
Але відповідальність виявилася надзвичайною: кожна його дія — це чиєсь життя.
Під час обстрілів Олег «Граф» одночасно відбивав атаки й витягував поранених. Саме там прийшло розуміння, що такмед — його шлях. Не функція, не тимчасовий обов’язок, а поклик.
Курська операція та бойовий досвід, який рятує життя
У складі 103-ї бригади він брав участь у Курській операції вже як медик роти. Там він побачив, наскільки важливо, щоб поруч був боєць, який знає тактичну медицину, — адже це прямо визначає, чи повернеться людина додому.
«Нас було 12 простих бійців проти кількох десятків їхніх інструкторів. Один 200-й, один 300-й. У них — гора трупів. Росія бере валом снарядів, а ми — підготовкою», — говорить Олег «Граф».
У 2024 році Олег «Граф» сам отримав поранення. Зараз періодично проходить лікування, але форму не знімає.
Інструктор «Граф»: коли досвід стає зброєю
На початку 2025-го він переходить у 104-ту бригаду ТрО «Горинь» і стає інструктором з тактичної медицини. Місія Олег а «Граф» — навчити виживати там, де шансів мало.
«Ми не вчимо красивій теорії. Ми вчимо тому, що реально тримає людину живою», — каже він.
Через його підготовку вже пройшли сотні бійців — від новачків до тих, хто не перший рік на фронті. Турнікети, евакуація, робота під обстрілом, психологічна стійкість — це його програма мінімум для кожного.
Медицина — у генах, служіння — у виборі
Олегу 54. У нього дружина Тетяна та троє дітей, серед них дев’ятирічний син, який чекає тата так само, як країна чекає Перемоги.
Любов до медицини з’явилася не випадково — його батько був професором, мама — однією з кращих медсестер.
«Я не лікар за дипломом. Але гени і досвід зробили свою справу», — зізнається Олег «Граф» .
Водночас він відверто говорить: в армії катастрофічно не вистачає медиків.
«Лікарі, які могли б рятувати десятки життів, часто залишаються в цивільному. А трактористи, журналісти, бізнесмени — тут. І ми вчимо їх робити неймовірне».
Шахи, бокс і війна: спільна логіка виживання
Олег «Граф» любить шахи. Колись годинами вивчав партії гросмейстерів, але сьогодні на гру часу майже немає.
«Моя дошка зараз — полігон. Фігури — це бійці. І головна задача — щоб король, життя людини, лишався на дошці».
«Якщо не захищаєш — будь корисним»
Військовий не любить слово «герой» і каже, що просто робить свою роботу. Але коли інструктор, який пройшов Київ, Донбас, Курщину і пережив поранення, говорить новачкам: «Я навчу вас, як не померти там» — це теж про героїзм. Просто без пафосу.
Наприкінці Олег «Граф» звертається до тих, хто в тилу:
«Якщо ти не захищаєш — будь корисним. Донать, допомагай, тренуйся, вчи базові навички. Війна стосується всіх. Краще зрозуміти це зараз, ніж коли буде пізно».
Джерело: Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід»
104 бригада тероборони ЗСУ «ГОРИНЬ»
Нагадаємо, нещодавно у своєму матеріалі ми розповідали історію морпіха з Рівненщини, який став Героєм України — “Добре, що й так живий лишився”. Також читайте матеріал “Між життям і війною”: історія військового лікаря Максима Мартинюка.
