Наш сорокарічний Денис – мешканець Тараканівської громади, працював будівельником за кордоном. Повномасштабне вторгнення теж зустрів поза теренами рідної землі.
Але… війна в країні внесла свої корективи в життя нашого земляка і вже навесні 2023 року Денис був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Він був одним з тих, хто підготовку пройшов під патронатом королівських інструкторів у Великій Британії. Потому став одним з відчайдухів 81-ої окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ.
Свій бойовий шлях наш Герой розпочав з Краматорська та вирушив з побратимами до району Білогорівки. А вже там, фактично перебуваючи в повному оточенні, утримували стратегічну позицію біля річки.
Денис поринув і свої не такі вже й солодкі спогади та розповів, що тільки прибув на позицію, то запитав у хлопців: «А де ж орки сидять?». Відповідь вразила в саме серце: «Отам – звідки прийшов, – це наші. Все інше – вороги».
А тоді почалося… Перші три дні були найстрашнішими. Складалося враження, що потрапив до пекла. Адже ворог спочатку виснажує, годинами поливаючи вогнем зі всього, чого можна. А потім починається штурм.
Цю стратегічну позицію наші воїни утримували майже місяць і не відступили. Однак, один з таких обстрілів ворога за малим не вартував Денису життя. Після важкої контузії Денис не міг не те,що ходити, а навіть розмовляти.
Потім було тривале лікування у нас в військовому госпіталі у Клевані. Однак, наш Герой повернувся в стрій, і нині він – солдат у взводі охорони Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
– Війна – це дуже страшно. Але позиції треба тримати, інакше ворог буде тут, у нас. Ми ж там стоїмо заради наших рідних і близьких. Так має бути!
За інформацією ТЦК та СП