Назар із Рівненщини, позивний «Кабан», добровольцем став у перший день повномасштабного вторгнення. Йому було лише 21
Попереду — життя, робота, друзі, кохання. Та замість буденності він обрав фронт.
Про це інформують на сторінці 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
«24 лютого я поїхав у воєнкомат із двома друзями з роботи. Спочатку не хотіли брати — був молодим. Але я не зупинявся. На третій раз взяли», — пригадує Назар.
Спочатку він став бойовим медиком, згодом — навідником зенітної гармати А-60. Навчався швидко, часто — вже в умовах бою. У 2022-му пройшов курси бойового медика. «Це серйозна зброя, і відповідальність — теж», — каже він.
Йому доводилося рятувати життя просто під обстрілами. Так, 1 липня 2024 року побратим отримав поранення від вибуху КАБу. Назар наклав турнікет, зробив перев’язку і організував евакуацію. Руку вдалося врятувати.
У квітні 2025 року Назар отримав нову посаду — став головним сержантом роти вогневої підтримки. «Більше відповідальності, більше людей. Але я готовий», — ділиться воїн.
Попри війну, у житті «Кабана» є місце і для особистого. Його кохана, з якою вони разом понад п’ять років, стала дружиною. «Підтримує мене, навіть коли важко. І я тримаюся — заради нас», — говорить він.
Після війни Назар мріє повернутися до цивільної роботи або знайти власну справу. Та перш за все — Перемога.
«Не хочете йти воювати — допомагайте тим, хто воює. Навіть дрібниці мають значення. Ми тримаємось. Але додаткові руки — завжди потрібні», — звертається він до цивільних.
