Вчора, у Рівному відбулася презентація оновленої віртуальної мапи об’єктів історико-культурної спадщини міста «Полікультурне Рівне». Робота над картою здійснювалася в рамках проекту «Відповідальність за пам’ять», який реалізовується ГО «ЦСПП «Мнемоніка» (mnemonika.org.ua) за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні.
На оновлену віртуальну мапу нанесено понад 100 об’єктів пов’язаних із розвитком міста у міжвоєнний період (1919–1939 рр.). Серед них: християнські та юдейські святині, польські адміністративні будівлі, освітні й культурні заклади пов’язані з життям української, польської, єврейської, чеської та російської громад Рівного.
Також було презентовано англомовну версію мапи «Multicultural Rivne» (доступна за посиланням: http://mnemonika.org.ua/2016/10/05/virtual_map/) та пропозиції маршруту пішохідної екскурсії полікультурним Рівним міжвоєнного періоду «Міражі зниклого міста».
Перелік головних об’єктів, які включає екскурсійний маршрут, – Костел св. Антонія, Дім молитви «Старий клойз», Головна синагога, Рівненський гродський суд, Свято-Воскресенський собор, Музей господарства Волині, Школа ім. Синкевича, Приватна бібліотека Боруха Гальперіна, Гімназія товариства «Тарбут», Будинок лікаря М. Прохорова, Бібліотека Російського товариства доброчинності, Гімназія Союзу осадників, Єврейська бурса для дітей-сиріт (вул. Свободи, біля Пластової), Державна гімназія імені Костюшка, Коедукаційна гімназія з польською мовою навчання єврейського батьківського товариства «Освята».
Директор ГО ЦСПП «Мнемоніка» Максим Гон: «Ця карта є інструментом для реанімації пам’яті про Рівне, яке зникло, яке вже не існує, яке відійшло в небуття. У такий спосіб Рівне прилучається до досвіду тих міст України, зокрема Львова, які пошановують іншість, керуючись загальнолюдськими цінностями».
Повідомляє Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка»
А тисячолітні таємниці Рівного?
Де підземелля Суренжа та знахідки часів Несвіцької?
Де споконвічна українська історія краю та глибинне українське минуле міста?
Де розкопки давньослов’янських та українських часів, яких у місті було чимало?
Чому представлені лишень об’єкти часів українського занепаду, періоду 18-20 століть, коли усе українське нищилось імперіями – Польською та Російською?
Усе представлене не показує давнього українського духу нашого міста!
Питається, чому?