“Малий” рятує людей: історія військового медика

Щасливе
26.07.2025  14:46

Володимиру, бойовому медику з позивним «Малий», — 45 років. Служить у 104 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. До лав армії приєднався у вересні 2024-го, маючи за плечима 15-річний досвід ветеринарної практики. Батько п’ятьох дітей і власник невеличкого домашнього «зоопарку» — трьох хом’ячків, десяти котів і семи собак.

«Мене завжди тягнуло лікувати — людей чи тварин, яка різниця. І там, і там — хтось беззахисний. Без мене їм ніяк», — каже військовий.

У його голосі — спокій людини, яка не раз опинялася під обстрілами. Володимир скромно зізнається, що за три місяці на Донбасі врятував чотирьох побратимів. Проте очі видають більше, ніж слова — кожне врятоване життя залишило слід у серці.

До війська його взяли не одразу. Ще на початку повномасштабного вторгнення чоловік сам звернувся до військкомату, але тоді йому сказали: «ще зачекай, є кому». Коли ж нарешті набрали, довго не вагався.

«Немає тут нічого страшного. Це всі думають, що одразу кинуть під кулі. Ні. Навчать, навчать і ще раз навчать. Я пройшов чотири учебки, і цього достатньо, щоб вижити й допомогти іншим», — пояснює медик.

Найважчими він називає ті 5–10 секунд, коли побратим раптово починає стікати кров’ю. У такі моменти головне — не дати тремтіти рукам. А потім — відчуття полегшення і гордості, коли вдалося зберегти життя: «От тоді й відчуваєш, навіщо ти тут».

На мирному фронті Володимира чекає велика родина: п’ятеро дітей і армія хвостатих улюбленців. Двоє його синів також проходять службу у Збройних силах. Вони — у різних частинах, бо, як каже чоловік, так легше триматися.

«Аби сини біля мене служили — я б не витримав. Краще не бачити, але знати, що виконують свою справу», — зізнається він.

Зізнається також, що найтяжче — бути не солдатом, а батьком військових. Коли телефонує, а діти не відповідають — серце стискається від тривоги. І тільки після короткого: «Усе нормально, тату, просто замотались» — нарешті можна зітхнути з полегшенням.

Мріє Володимир про одне — щоб війна закінчилася, і він повернувся додому, до своєї Зої та дітей. А потім — здійснив давній задум: відкрити власну ветеринарну клініку. Ту, про яку мріяв ще до вторгнення.

104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”

, , , , переглядів: 17

Реклама


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *