Закохані вже понад пів року змінюють медичні установи, де наш захисник проходить лікування та реабілітацію після поранення. А от пов’язати свої долі, ставши на весільний рушничок, вирішили на Рівненщині.
Ярослав та Тетяна стали подружжям у обласному госпіталі ветеранів війни. Тут чоловік проходить лікування після того, як пів року тому отримав мінно-вибухову травму хребта під час служби на Запорізькому напрямку.
“Він зателефонував сам, сказав, що поранений. Я не роздумувала, зібрала речі і поїхала до нього. Ярослав був саме після операції. Ми ще до кінця не знали, наскільки важке це поранення — стан був стабільно важкий,” – розповідає Тетяна.
Дівчина родом з Одеси, Ярослав — із Сумщини. Познайомилися в інтернеті у 2021 році, коли хлопець служив за контрактом в армії. Через певний час вирішили зустрітися — Тетяна приїжджала до Ярослава, а потім поверталася додому. І це попри відстань у понад 8– кілометрів. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, “з’їхалися” остаточно. Планували побратися, але війна змусила відтермінувати заплановане.
Ярослав-штурмовик. Після отримання поранення проходить лікування у різних установах. Тетяна завжди поруч. Разом об’їздили вже майже пів України. Тож, коли два місяці тому опинилися на Рівненщині, Ярослав запропонував не тягнути і таки одружитися.
“Хотів освідчитися їй ще до повномасштабного вторгнення, але почалась війна і мене викликали на службу. Думали, що одружимось, коли прийду у відпустку, але не відпустили… Тож вирішили скористатися моментом і зробити це зараз,” – каже Ярослав.
“Не так ми, звісно, уявляли собі наше весілля, але все одно радісно. Шкода, що близьких в такий час немає з нами, хтось не зміг приїхати, хтось за кордоном,” – каже Тетяна.
Попри складну травму, молодята щасливі, бо ж нарешті разом і таки побачили такий довгоочікуваний весільний рушничок. Тепер же наш захисник мріє про одужання, аби продовжити сімейне життя не на кріслі колісному, а на власних ногах. І хоч поки медики прогнозів не дають, молодята вірять, що все буде добре.