Не маємо права забути: пам’яті рівнян-Героїв Небесної Сотні

Збір коштів на потреби армії України
Щасливе
20.02.2019  09:27

Не маємо права забути: пам’яті рівнян-Героїв Небесної Сотні

20 лютого – день, який закарбований у кожного рівнянина смутком, розпачем і болем. Саме п’ять років тому пролилася кров наших рівнян – Героїв Небесної Сотні.
Георгій Арутюнян був батьком трьох доньок.Сильним духом та волею чоловік. Він не зміг лишитися осторонь, коли на майдані гинули молоді хлопці. Коли так жорстоко проливалася кров українського народу. 20 лютого 2014 року Георгій був убитий кулею снайпера біля монумента Незалежності у Києві. Георгію було 53 роки. Найменшій доньці – Ашхен – було лише три роки.
Своїм болем із нами ділиться дружина загиблого на майдані Валерія Опанасюка – Вікторія.
” 20 лютого 2019 рік. 5 річниця … Трагічна річниця розстрілу Героїв Небесної Сотні, нашого тата Валерія Опанасюка !
Це довгих 5 років без чоловіка, без батька… За цей час підросли діти, ми навчились жити без нього. Кажуть, що час лікує. Ні не лікує. Просто біль притупилась, але вона присутня завжди, особливо сильно, коли навіюють спогади і розбурхують минуле… наче всі ці події були вчора! Ми пишаємось нашим татком, що він не залишився осторонь цих подій на Майдані, не побоявся смерті, хоча розумів, що дома його чекає дружина та маленькі діти. Він хотів кращого майбутнього для своїх дітей!
Ми за ним дуже сумуємо.”

Куля влучила Валерію в серце, коли він намагався відтягнути пораненого у безпечне місце. Валерію було 43 роки.

Олександр Храпаченко. Йому було 26ЗШ років. Театральний режисер-початківець. 20 лютого зранку, коли бої начебто вщухли. Олександр Храпаченко був на першій барикаді на Інститутській. Снайперська куля пройшла через його ключицю та легені і потрапила просто в печінку.

“Ті, дні були страшними. Я спостерігав за подіями на Майдані по телевізору, а потім просто не витримав. І разом з товаришем буквально за годину зібралися. І лютневої ночі зупиняли автомобілі, які їхали на Київ, а їх було чимало. На ранок ми були у Києві. Я не пам’ятаю в який саме момент мене поранили. Але біль пронизував усе тіло. Ця куля і досі в моєму тілі.” – ділиться спогадами Олександр Горницький свідок тих днів. Свідок протистояння між простим народом України та тодішнім режимом.

Революція Гідності назавжди увійшла в історію, яка написана кров’ю убитих синів та доньок України. Згадаємо сьогодні молитвою…Герої Не  Вмирають!

, , , , , , , , , , переглядів: 744




Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *